” Contra spem spero! ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: медитативна лірика.
Жанр: вірш.
Мотиви: Заперечення болю, небажання змиритися з обставинами; оптимістичної віри людини у своє поетичне призначення; незламності духу; світоглядної декларації мужньої людини, яка зробила свій вибір, у повноцінне діяльне життя.
Віршовий розмір: Тристопний анапест, перехресне римування.
Художні особливості: Вірш побудований у формі драматичного монологу,
Поезія побудована на антитезах. Традиційна символіка: Нічка невидна – символ похмурого життя, суму; Зірка провідна – надія, світло, сподівання; Весна золота – передчуття оновлення; Квітки на морозі – життя наперекір смерті тощо.
Застосовано
Назва, що в перекладі з латини означає “без надії сподіваюсь”, – оксиморон.
Рух емоцій ліричної героїні йде від болючих запитань (як бути в умовах гострих суперечностей життя?) через пристрасне заперечення перешкод на шляху до справжнього повноцінного життя – і до утвердження бунтарських дій, нескореності й незламності в боротьбі. Лірична героїня починає із проголошення бунтарських прагнень. Основний пафос вірша – накреслення дій ліричної героїні в перспективі: як житиме, діятиме, з якими перешкодами і як боротиметься, здійснюючи свої прагнення.
Художній напрям, стиль: модернізм: неоромантизм.
Примітки: Програмова поезія Лесі Українки входить до збірки “На крилах пісень” . В основу вірша покладено міф про сізіфову працю. У такий спосіб Леся Українка висловлює власне життєве кредо: всупереч хворобі й нещастям обов’язково рухатися вперед. Вона вибирає шлях віри, надії, життєвої активності.
Contra spem spero! * Без надії сподіваюсь! (Лат.) Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть – і настане Ще й для мене весела весна. Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні! {!apb}
(2 votes, average: 3.00 out of 5)