Глибина й щирість переживань ліричного героя в поезії “Contra Spem Spero” Лесі Українки

Вірш “Contra Spem Spero” давно стало хрестоматійним. Знаменно воно тим, що виразно визначає основні риси життєвої концепції поетеси. А ще в “Contra Spem Spero” найбільше повно відобразилися своєрідність художнього мислення Лесі Українки й характерних рис її цивільної лірики. Дата написання вірша – 2 травня 1890 р. 18-го травня того самого року в листі до брата Михайлові поетеса згадує цей добуток і характеризує обставини життя, під впливом яких воно було написано: поема з’явилася в результаті боротьби з виснажливою хворобою

По жанрових особливостях

“Contra Spem Spero” ставиться до ліричних почуттів і є художнім вираженням “крику душі”, прагненням парубка жити повноцінним життям, тоді як умови (особисті й умови епохи) з’явилися глобальними перешкодами до цього. Вірш побудований у формі драматичного монологу, сповненого схвильованих інтонацій, з питаннями й відповідями, зі звертаннями, запереченнями й твердженнями. Цей монолог передає емоції ліричного героя в бунті проти умов, які душать прагнення молодості повноцінно жити й творити. Твердження життя як дії показується не шляхом логічних аргументів, а шляхом емоцій (“логікою” почуттів,
їхньою силою). Перші строфи вірша сприймаються як вибух протесту проти похмурого молодого років, настроїв суму, проти неприйняття задушливих обставин в ім’я молодості й весни.

Хоча вірш і було написано в травні, образ “весна золота” указує не тільки на календарну пору року, а й має алегоричне й більше широке звучання, оскільки поставлено в асоціативний ряд осінні Хмари – весна золота – молоді лета. Експресивна густота протесту втілюється в другій строфі в гострих афористичних вираженнях: крізь сльози сміятися, серед нещастя співати пісні, без надії сподіватися, що сконденсовано передає зміст і характер протесту. Різко проступає й антитетичний взаємозв’язок образів, що створює експресію протиборства: Думи, осінні хмари – весна золота; голосіння – молоді лета; сльози – сміх; нещастя – пісні; безнадега – надія. Звучанню “Contra Spem Spero”, його підвищеної схвильованості, сприяє віршована структура. Добуток написаний тристопним анапестом, ритм якого чітко викарбуваний.

Рух емоцій ліричного героя йде від болючих питань (як бути в умовах гострих розбіжностей життя?) через жагуче заперечення перешкод на шляху до теперішнього повноцінного життя – і до твердження бунтарських дій, нескореності й незламності в боротьбі. Ліричний герой починає із проголошення бунтарських прагнень. Час дії – це основний пафос вірша – накреслення дій ліричного героя в перспективі: як він буде жити, діяти, з якими перешкодами і як буде боротися, здійснюючи свої устремління

Багатозначні художні узагальнення утримуються в тих образах, які зображують явища дійсності, обставини, при яких доводиться жити ліричному героєві. Образи у вірші разнопланово й широко характеризують драматичні умови боротьби, на яку зважився ліричний герой. Неоднозначними є образи, у яких Мова йде про способи цієї боротьби, а саме: сіяння квітів, сила гарячих сліз, весела пісня, не змикання ні на хвилинку очей у пошуку зірки. Вони не можуть бути співвіднесені лише з обставинами вузько особистого життя, а викликають подання більше широкого плану. Зіставлення мотивів і образів цього вірша з мотивами й образами інших добутків поетеси підтверджують такий висновок.

Ліричний герой вірша в контексті інших добутків цивільної лірики Лесі Українки виникає як видатна особистість, як один з деяких, хто не мириться з пасивністю, з настроями песимізму, які охопили значні кола інтелігенції того часу. Образ ліричного героя “Contra Spem Spero” виникає в певних стійких психологічних рисах, характерних для багатьох добутків цивільної лірики поетеси. У цьому вірші вже оформилася та концепція життя, що принесла Лесі Українці славу “дочки Прометея” і знайшла втілення в таких добутках, як “Хто вам сказав, що я слабка…”, “У катакомбах” і багатьох інших

Леся Українка “Contra Spem Spero”

Ладь, осінні думи сиві! Нині час весни золотий, Невже року молоді Безпросвітної пройдуть низкою? Ні, я співати й у сльозах не утомлюся, Посміхнуся й у непогожу ніч. Без надії сподіватися стану, Жити хочу!

Ладь, сумні, ладь!

Я квіти на морозі посію, У смутнім полі, в убогому краї Ті квіти я горючої своею І гарячою сльозою окроплю.

І холодного снігу не стане, Крижана стане броня, І квіти зацвітуть, і настане День весни й для – скорботної – мене.

Піднімаючись із каменями в гору, Буду страшні борошна терпіти, Але й у цю важку пору Буду пісню веселу співати.

Всю мрячну нічку промаю, Буду в темень дивитися перед собою, Королеви ночей чекаючи – Дороговказної зірки голубой. Так! І в горі я співати не забуду, Посміхнуся й у непогожу ніч. Без надії сподіватися буду, Буду жити! Ладь, сумні, ладь! (Переклад: Микола Ушаков)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Глибина й щирість переживань ліричного героя в поезії “Contra Spem Spero” Лесі Українки