Глибина і щирість переживань ліричного героя в поезії “Cоntrа Sреm Sреrо”

Глибина і щирість переживань ліричного героя в поезії “Contra Spem Spero”.

Поезія “Contra Spem Spero”, назва якої у перекладі з латинської мови означає “без надії сподіваюсь”, написана 19-річною Лесею Українкою. Саме в цей час життя поставило перед нею вибір: бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично) чи перемогти. Поетеса не скорилася, вона вибрала другу пропозицію долі – стала на шлях боротьби за перемогу.

У поєдинку з підступною хворобою, наперекір зловісним “осіннім хмарам” вона відчула жагучу потребу жити повноцінним

життям. Ось чому такою зворушливою радістю струменять рядочки з листа до брата (відомого у літературі як Михайло Обачний): “Любий Миша! Я воскресла!

От і знов беруся здіймати “сізіфовий камінь” догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша:

“Я на гору круту крем’януют Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать”. Наведена в листі строфа може бути заспівом до всієї поетичної творчості Лесі Українки. Адже письменницька праця – то й справді нелегкий труд (“камінь важкий”). В умовах російського самодержавства,

суцільних утисків, заборон і рабської покори (у поезії імперію символічно названо “довгою темною нічкою невидною”) то й справді був “сізіфів труд”.

Тому гора, на яку їй потрібно піднятися, “крута, крем’яная”. Та все ж поетеса сповнена мрій і сподівань на краще. Вона готова на “вбогім сухім перелозі” сіяти “барвисті квітки”, що символізують волелюбні визвольні ідеї, доглядати і вирощувати їх. Щирість і глибина переживань за результати своєї праці підкреслено словами: “може, квіти зійдуть – і настане ще й для мене весела весна”. Наведені рядки поезії “Contra Spem Spero” засвідчують, наскільки воєдино сплелися особисті настрої авторки з усвідомленням свого призначення як митця та загальносуспільними настроями.

Цікаво, що свою нелегку працю поетеса бажає виконувати без жодних нарікань на лиху долю, з піснею на устах. Жагучі сльози, що ними вона хоче розтопити “кору льодовую міцну”, не позбавляють поезію оптимістичного звучання.

Символічним образам, які уособлюють самодержавство (“льодова кора”, “крута, крем’яна гора”, “темна ніч”), протиставлені ті, що символізують визволен-ня (“барвисті квіти”, “весела весна”, “зірка провідна”). Дивовижним чином Леся Українка єднає контрастні символи, які спонукають до міркувань про конечну потребу визвольної боротьби. Особливо характерним у цьому плані є образ “зірки провідної, ясної владарки темних ночей”. Віру в перемогу світла над темрявою, добра над злом підсилює часто вживане слово “буду”.

Віра і надія на кращу долю завжди супроводжували її твори. Саме з цього приводу поетеса писала: “Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання кращої долі”.

Поезія “Contra Spem Spero” є своєрідною програмою дій, це гімн життю і боротьбі. Треба зауважити, що повставши проти духовної деградації, яку нав’язувала поетесі її фізична недуга, вона виграла свою “весну золоту”. А Україна отримала поета, що є національною совістю і національною гордістю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Глибина і щирість переживань ліричного героя в поезії “Cоntrа Sреm Sреrо”