АЧЕБЕ, Чінуа

(нар. 1930)

АЧЕБЕ, Чінуа (повне ім’я: Ачебе Альберт Чінуалумогу – Achebe Albert Chinualumogu – нар. 16.11.1930, Огіді, Нігерія) – нігерійський письменник.

Ачебе народився у сім’ї вчителя місіонерської школи. Батьки Ачеби, християни-євангелісти, прищепили синові одразу дві культури – рідну ігбо (ібо) і європейську (англійську). Вони охрестили хлопчика, давши йому ім’я Альберт на честь англійського принца Альберта, чоловіка королеви Вікторії.

У 1944 р. Ачебе вступив в Урядовий коледж в Умуагії, після чого продовжив освіту в університеті Ібадана

(як і багато інших нігерійських письменників – Воле Шойінка, Джон Окігбо, Елехі Амаді, Джон Пеппер Кларк, Коле Омотсо), де студіював англійську словесність, історію та богослів’я. В університеті Ачебе відмовився від свого британського імені, залишивши лише африканське – Чінуа. Після закінчення у 1953 р. навчання він подорожував Африкою та Америкою, певний час працював учителем.

У 1954 р. Ачебе влаштувався у Нігерійську радіокомпанію в Лагосі, у 1960-х pp. зайняв посаду директора зарубіжних служб “Голосу Нігерії”.

Під час громадянської війни, що тривала в Нігерії у 1967-1970-х pp., Ачебе співпрацював з урядовою

службою Біафри, згодом викладав у США та університетах Нігерії. Починаючи з 1971 p., видавав журнал “Окіке”, провідний орган сучасної нігерійської літератури. Тривалий час він обіймав професорські посади в Нігерійському університеті (до своєї відставки у 1981 р.), а також в Університеті Массачусетсу, Університеті Коннектикуту, Політехнічному Університеті Енугу.

Ачебе – лауреат ряду премій: премій Маргарет Рон, призу Джока Кемпбелла, Поетичної премії Співдружності. У 1983 р. його обрали заступником голови Партії національного порятунку. Будучи директором нігерійського видавництва “Хайнеман Ед’юкейшнл Букс”, Ачебе опублікував книги цілого ряду африканських письменників, заснував двомовний журнал “Уванді Ігбо”. У 1990 р. Ачебе потрапив в автокатастрофу, внаслідок чого був паралізований. У 90-х pp.

XX ст. він викладав літературу у мистецькому Бард-коледжі. У листопаді 2000 р. у цьому коледжі урочисто відзначали 70-річчя Ачебе, патріарха нігерійської літератури.

Ачебе увійшов у “велику” літературу своїми романами, які зображували вплив західних цінностей на традиційне африканське суспільство. В одному з інтерв’ю 1975 р. письменник зазначив: “Я був би цілком задоволений, якби мої романи (особливо ті, дія яких відбувається у минулому) просто вчили читачів, що їхнє минуле, попри всі його недоліки, не було однією довгою ніччю дикунства, від якого їх врятували перші європейці, які діяли в ім’я Боже”. У своїх творах Ачебе ставить і намагається розв’язати найболючіші проблеми політичного та культурного життя сучасної Африки. Він пише англійською мовою, у яку вводить африканські слова, фразеологізми, образи.

Сам себе Ачебе означив як культурного націоналіста з революційною місією – “допомогти своєму суспільству відновити віру в себе і подолати складнощі часів огуди та самоприниження”.

Перший роман Ачебе “І прийшло розорення” (“Things fall Арап”, 1958) був перекладений понад п’ятдесятьма мовами світу. Разом із романами “Неспокійне життя” (“Nolonger at Ease”, 1960) та “Стріла Бога” (и Arrow of God”, 1964) він склав трилогію, в якій відображено основні етапи життя народів Нігерії, починаючи з кінця XIX ст. – часу захоплення країни Великою Британією, часу місіонерської діяльності та колонізації.

Назва роману “І прийшло розорення” запозичена з книги В. Б. Єйтса “Друге пришестя” (“Things fall apart; the centre cannot hold”). Дія твору відбувається у 90-х pp. XIX ст., коли життя народу ігбо порушили місіонери та колоніальний уряд. У творі змальовано історію життя і загибелі сильного і честолюбного ватажка громади Ігбо Оконкво, який покладався лише на власну фізичну силу і відвагу. Його поважають селяни і кохають дружини, він є власником значної частини земель і родючих садів.

Після того як Оконкво скоїв убивство, його на сім років виганяють із села. Проте причиною його загибелі стають його сліпота щодо нових обставин життя і місіонерська церква. Героя знищує сам процес колонізації, оскільки його небажання щось змінювати у звичному життєвому укладі витісняє його з комуни, і він наодинці бореться проти колоніалізму.

Героєм роману “Стріла бога”, дія якого відбувається у 20-х pp. XX ст., є африканський священик Езеулу. Він захищає традиції свого народу, однак є приреченим, оскільки не здатний на компроміс і втрачає свою владу.

До найвідоміших романів Ачебе належить також “Людина з народу” (“A Man of the People”, 1966). Книга є сатирою на боротьбу за владу й корупцію в африканській країні 60-х pp. XX ст. Вона відображає глибокі розчарування письменника у політичних процесах, що відбувалися в Нігерії після здобуття нею незалежності. Героєм-оповідачем роману є вчитель Оділі, який має антагоніста – міністра культури на ймення Нанга, що й є “людиною з народу”.

Оділі виступає проти уряду, однак не з ідеологічних, а з особистих причин (Нанга спокусив його кохану), їхня політична конфронтація стає безжалісною, головорізи Нанги несуть розорення і хаос, армія відповідає на це несподіваним ударом. Серед пізніх творів Ачебе виділяється роман “Мурашники в савані” (“Anthills of the Savanna”, 1987), поліфонічний твір з кількома оповідачами, місцем дії якого є вигадана західноафриканська держава.

Окрім романної прози, Ачебе пише також поезії (збірка “Різдво в Біафрі” – “Christmas in Biafra and other Poems”, 1973), оповідання (збірки “Жертовне яйце” – “The Sacrifical Egg and other Stories, 1962; “Дівчата на війні” – “Girls at War”, 1972); есе (збірки “Стережися, брате” – “Beware, Soul Brother”, 1971; “Ранок дня творіння” – “Morning Yet on Creation Day”, 1975; “Література і суспільство” – “Literature and Society”, 1980; “Надії та перешкоди” – “Hopesand Impediments”, 1989; “Нігерійські труднощі” – “The Trouble with Nigeria”, 1983; “Дім і заслання” – “Home and Exile”, 2000), книжки для дітей (“Як леопард спромігся на кігті” – “How the Leopard Got his Claws”, 1972).

Тв.: Укр. пер. – Няньчина помета // Всесвіт. – 1978. – №9; Рос. пер. – Человек из народа//Ин. лит. – 1967. – № 3, 4; Стрела бога. Человек из народа. – Москва, 1983.

Літ.: Вавилов В. О литературе и о себе// Ин. лит. – 1970. – № 10; Вавилов В. Н. Проза Нигерии. – Москва, 1973; Ивашева В. В. Роман совр. Нигерии// Лит. стран Африки. – Москва, 1964; Ивашева В. Завершение трилогии // Ин. лит. – 1965, № 3; Вольпе М. Л. Два портрета на фоне Африки: Чинуа Ачебе. Нгуги Ва Тхионго. – Москва, 2003.

Є. Васильєв