“Срібне століття” російської поезії… Імена, дати, напрямки… Багато хто його представники відчули щасливі мінути підйому й слави, а потім були втоптані в безвременье важкими чоботями революції, громадянської війни й культу особистості. Микола Гумилев.
Багато десятиліть ми були приречені на слухи й домисли про його долю – і про життя його, і вуж тим більше про обставини загибелі. У годину, коли він народився, морська міцність Кронштадт була сотрясаема штормом. Стара нянька побачила в цьому своєрідний знак, сказавши, що в народженого
И вона виявилася права: пошуки, метання, пристрасть до подорожей – короткі, але бурхливі тридцять п’ять відпущених Всевишнім років. Як говорять” поет у Росії – більше, ніж поет. І ніхто не може сказати про поета краще, ніж говорять його вірші: Я прірвам і бурам вічний брат. Але я вплету у войовничі вбрання Зірку долин, лілею блакитну. Поезія Гумилева аполітична, і це один з моментів, що, поряд з мистецтвом вірша, залучає мене в нього творчості
У його віршах знайшли відбиття й любов, і подорожі, і Війна, і екзотика. Тільки політика залишилася осторонь. Гумилева хвилювали
Він створив теорію акмеизма, призиваючи сприймати мир беззастережно, але сам акмеистом не став, тому що був більше, значніше цього напрямку. Здається, що канони акмеизма були для нього лише умовністю
А які були в нього вчителі! Аннен-Ский, Війон, Готьє, Брюсов. Микола Гумилев – природжений поет, що побудував власний мир слова й почуття.
Час довів, що цей мир нам не далекий, як не далека любов і смуток, щастя й розчарування. Але сум віршів Гумилева особливо лірична, особливо почуттєва, по-особливому завораживающа й зворушлива: Сьогодні, я бачу, особливо смутний твій погляд И руки особливо тонкі, коліна обійнявши
Послухай: далеко, на озері Чад Вишуканий бродить жираф. Кожна книга Гумилева – це підсумок зробленого їм на момент її виходу, це осмислення життя й серйозна робота душіі, що Глас Бога чує у військовій тривозі И Божими кличе свої дороги. Його філософська лірика вилилася в збірник “Сагайдак”, у якому він задається питаннями, раніше його не хвилювали, робить відкриття, досі йому недоступні, наприклад: Я ввічливий з життям современною, Але між нами є перешкода
Усе, що смішить її, гордовиту, Моя єдина відрада. Незважаючи на більшу захопленість екзотичними країнами Африки й Азії, Микола Гумилев безмежно відданий батьківщині. У той час, коли багато хто вже покинули або збиралися залишати Росію, він вертається, ідучи назустріч першій хвилі еміграції. Я не знаю, як зложилася б його доля поза батьківщиною, але для російської поезії
(2 votes, average: 4.50 out of 5)