Античну літературу можна розділити на 2 періоди (література древньої Греції й література древнього Рима). Грецька література виникла приблизно з 1 тисячоріччя до Н. Э., вона вплинула на всю Європейську літературу її елементи ввійшли в наші поняття, мислення, мову. Багато сторін сучасного життя були б незрозумілі без знання античної літератури.
Героями й образами античності, надихалися великі представники літератури, мистецтва, культури, науки: Данте, Шекспір, Вальтер, Байрон…
У древні часи Греція являла собою роз’єднану державу
Не дивлячись на політичну й письмову роз’єднаність, греки протиставляли себе всім іншим народам, називаючи їхніми варварами, по мові стародавні греки належали до індоєвропейської групи. Головними із племен уважалися: Эолийци, Ионийци, Дорийци. Давньогрецька Мова має більше лексичне й морфологічне багатство. Словник відрізняється достатком синонімів, синтаксичною простотою й волею, що представляє простір для розвитку думки
Морфологія грецької мови містить велику розмаїтість відмінкових форм, відмінювань, дієвідмін. Дієслівні форми, розмаїтість часів і нахилень передають різноманітні відтінки, дії, стани тривалості
Давньогрецька писемність існує з 3 тисячоріччя до нашої ери. Спочатку виник рисунковий лист, потім лінійне. У грецькій мові існувало кілька алфавітів. В 403 році в Афінах виник алфавіт з 24 букв, він загальноприйнятий і понині, цей алфавіт ліг в основу російської церковнослов’янської мови. Халкидский алфавіт (в Італії) ліг в основу латинської мови.
Вивченням рукописів займається наука палеографія, а вивченням папірусів папирусология. Вивченням написів займається епіграфіка. Джерелом давньогрецької літератури є усна народна творчість, міфологія, скарбниця сюжетів і образів. Міф – грецьке слово означає вимисел, казку, за допомогою якого думка первісної людини не тільки намагалася пояснити незрозумілі явища природи, але й знайти ключ до них, підкорити їх собі.
Більшість міфологічних образів були местночтимими, потім виділилися божества олімпійські. У міфах знаходили висвітлення і явища суспільств життя – це й помітні етапи розвитку сім’ї, риси побуту, риси первісного фетишизму й тотемізму перемінялися антропоморфізмом (подання божества в образі людини).
Існувало багато міфів. Фразеологічні вираження, яких дотепер існують у нашій мові: Ахиллесова п’ята, Троянський кінь (троянец), Эдипов комплекс – всі вони взяті з міфів древній Греції
Поема “Одиссея” і “Илиада” були створені в першому тисячоріччі до нашої ери. В Ионии автором цих добутків приблизно вважається Гомер. Війна греків і троянцев була запропонована понад. Земля звернулася до Зевсу із проханням скоротити людство, приводом до війни послужило викрадення Олени спартанської цариці сином троянського царя Париса.
Викрадення обгрунтоване міфологічно, на весіллі пануючи Пелея й морської цариці Фетиди, богиня розбрату Эрида кинула золоте яблуко з написом красивейшей, за яблуко боролися Афродіта, Афіна й Гера. Парис розсудив суперечку на користь Афродіти, за це вона допомогла йому украсти Олену. Почалася троянська війна
Цар Спарти Менелай – чоловік Олени відправив військо за своєю дружиною, на чолі війська він поставив свого брата Агамемнона. “Илиада” розповідає про одну подію троянської війни – 51 день. Троянська війна тривала близько 10 років. Однак дає повне зображення військового життя, складається з 24 пісень або книг, це оповідання про гнів Ахілла сина Пелея й Фетиди. Він є, центральною фігурою добутку йому призначена велика слава й швидка смерть.
Агомемна повертає дочка жерцеві Аполлона Хрису й замість забирає в Ахілла його бранку. Ахілл розгнівався й відмовився брати участь у бої. Але після того як гине його близький друг Петрокл, він вступає всражение.
Боги в Илиаде були також діючими особами, вони з Олімпу керували боєм, але кожний з них допомагав одній стороні, отже, виходила плутанина. Головна діюча особа в цій поемі це Одиссей – цар острова Итаки, він брав участь у Троянській війні: 10 років добирався додому + 10 років воював
Розповідається про його пригоди по дорозі додому. Він зустрічався з різними чудовиськами: із циклопом Полифемом, якого він переміг. Циклоп був сином Посейдона, бога морів. Бог мстив і створював перешкоди. По шляху своєї мандрівки Одиссей зустрічався з Німфами, Сиренами, чарівницями (Курка посилає його в підземний мир).
Німфа Калипсо обіцяє безсмертя, якщо він залишиться з нею. Він прагне до своєї вірного Пенелопе й синові Телемаху
Одиссей вертається додому й довідається, що в його відсутність до Пенелопе сваталося багато наречених. Вони осадили його палац, вимагаючи, щоб Пенелопа вибрала собі чоловіка. Одиссей приховує своє ім’я, поселяється у свинопаса й у потрібний момент з’являється в палаці на бенкеті. Пенелопа дала свою згоду вийти заміж за той, хто зуміє випустити стрілу з лука Одиссея й пропустити її через 12 кілець. Але цього ніхто не зміг зробити.
Вийшов Одиссей, взяв свій лук і разом із сином убив всіх наречених. Показуючи численні образи в різних ситуаціях і сполученнях, Гомеровский епос досягає широкого обхвату дій. Добутку “Одиссей” і “Илиада” називали енциклопедіями стародавності, тому що в них зібраний величезний матеріал, коріннями вони йдуть у грецький фольклор, ці добутки були основою виховання в античному суспільстві
(3 votes, average: 3.67 out of 5)