Народився в с. Чаплинка на Херсонщині. Учився в Олешковском міському училищі, приватній гімназії, на історико-філологічному факультеті Одеського університету (не закінчив), в Одеській школі прапорщиків. Під годину Першої світової війни перебував на фронті. З 1918 р. глава міськвиконкому Олешок, глава місцевої ради. З 1922 по 1925 р. працював інспектором наросвити, 1925 р. Переведений у Харків.
Брав активну участь у літературному житті міста, з 1926 р. став президентом організації письменників ВАПЛИТЭ. Тісно співробітничав з театром “Березиль”
В 1934 р. був репресований, засланий на Соловки й розстріляний там в 1942 р. Драматург. У своїх п’єсах зображував сучасне життя України з усіма її складностями й розбіжностями, висміював недоліки громадського життя. Твору Кулиша були новаторськими за змістом.
Найвідоміші з них: “97” (1924), “Народний Малахий” (1927), “Мина Мазайло” (1929), “Патетична соната” (1929), “Маклена Траса” (1933). Я запитую в себе, у вас, у людей;
Я запитую в книжок, шукаю на кожній сторінці. Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день. Коли ми, українці, забули, що ми українці?.. В. Баранів
Уже більше
От взяти хоча б мого дядька з Росії. Щороку він приїжджає до нас і розповідає нам “правду про українців”. Говорить, що Україна такая-сякая, бідненька, і нічого в ній сроду не було й не буде, що хліб у нас дорогущий – куди там до житниці Європи – Казки! Що Росія без України проживе, а от Україна без Росії – просто нікуди, що ми, чуби такі сякие; абсолютно безсоромно відібрали в них Крим, що обсіли нас із усіх боків прокляті ідеологи й обманюють нас, і що Шевченко – увага! – був багатієм і такими грішми мав за свої вірші, що нам і не снилося! Ну чиста тобі тітка Мотя, тільки чоловічого роду.
Яке все-таки він про нас “високої” думки. Неприємно, звичайно, але правду нікуди діти
А от вам ще одна ” Історія з життя”. Розмова двох дівчин, що я особисто спостерігала: “Ти знаєш, до мне друг з Росії приїхала. Такий прикольний!
Сидимо ми з ним, дивимося український канал, а там же все на українському – ну ти знаєш. Він же нічого не розуміє, так як почне кричати: “Що це за дурний канал такий, і Мова у вас якийсь дурний. Перемкни!” А я с його сміюся.
Такий прикольний взагалі!” Ну, скажіть, чим не сучасна Рина! Господи! Невже вже й краплі гордості в українців не залишилося, невже вже не зачіпають вас за живе справді прикрі, образливі слова? Українці мої!
Це українці ми з вами або як? Прокиньтеся ж зрештою, сліпого, глухого, несвідомі Мини Мазайли, поки ви принижуватися будете, поки будете ганьбити Україну? Чого чекаєте ви?
Пошани чужоземця? Ні, “у ваш слід він кине лише сміх – зневага”. Зрозумійте це зрештою.
Не забувайте своїх Корінь, національних традицій, рідної мови, культури. Без усього цього людина не існує, не живе.
Ти молився мовою старшого брата, Так устань же з колін, і державність свою відроди…
Досить скиглити! Необхідно вкрай переосмислити своє життя, змінити стереотипи мислення, відчути себе повноцінними людьми, не гірше інших, тому що є нам чим пишатися. Подумайте про той духовний зв’язок, що існує між людиною і його рідною землею.
Відчуєте його.
Українці мої! Дай вам Бог і щастя, і сил, Можна жити й чубом, і не зникне від того буханець. Тільки хто ж тоді небо нахилить до ваших могил, Як не віддана вами, зневажена вами Україна?!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)