Комедія Миколи Васильовича Гоголя “Ревизор” написана в першій половині XIX століття. От уже протягом півтора століть вона ставиться на сценах різних театрів нашої країни й не тільки. Такий інтерес обумовлений тим, що комедія “Ревізор” уже протягом всього цього років остается злободенної.
Росія царська, Росія радянська, Росія демократична…
Але не міняються люди, зберігаються колишні порядки, відносини між начальством і підпорядкованими, тому коли ми читаємо “Ревізора” рєгодня, те довідаємося сучасне місто і його
Піклувальник богоугодних заведений Земляника лікує, нічого не розуміючи в медицині, а лікар Гибнер ні слова не знає по-російському, тобто навряд чи здатний до лікування. Місцевий учитель будує такі гримаси, що окружающие просто в жаху, а інший його колега пояснює урок з таким жаром, що ламає стулья.
Навряд чи після подібного виховання ученики
Дружини чиновників виховані на журналах, що виписуються зі столиці, і місцевих сплетнях.
Не дивно, що приїзд чиновника з Петербурга викликав у них такий ажіотаж – провинциальние наречені були наперечет, а молодой галантна людина встигала доглядати й за дружиною й за дочкою городничего. Втім, Хлестаков був ідеалом не тільки в очах дам; але й всіх інших мешканців повітового городу. Його фантастичним вигадкам поверичи, тому що їхній зміст відповідало мріям кожного: перший будинок у Петербурзі, тисячи кур’єрів, друзі – іноземні посли і їм подібні, суп прямо з Парижа…
Поетому й городничий не відразу повірив у те, що Хлестаков обіцяв женитися на Марье Антоновне.
Коли ж про це довідалися й інші обітатели повітового міста, те їхньої заздрості не було межі. І як вони зловтішалися, коли узнали, що ревізор був несправжній! Таким чином, всі пороки, осміяні Гоголем в “Ревізорі”, – вічні й вненациональни.
Це лицемірство, нещирість, пошлость, заздрість, хабарництво, неуцтво. Тому цей добуток залишиться злободенним, поки людство не змінить свій моральний вигляд
(1 votes, average: 5.00 out of 5)