Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942 pp.)
Життєвий і творчий шлях
27 листопада 1863 р. у містечку Гура-Гумора, що на Південній Буковині в Карпатах (тепер Румунія), в сім’ї дрібного урядовця народилася Ольга Юліанівна Кобилянська.
Батько Ольги Кобилян-ської рано осиротів, самотужки здобував освіту, заробляючи на неї приватними уроками (навчав грамоти дітей по різних сім’ях). Це дало змогу обійняти посаду підрядного
Урядника, а згодом – мандатора. Свою кар’єру Юліан Кобилянський завершив гучним процесом проти жорстокості одного
Дружина його походила з родини поляка-емігран-та. Вона довго працювала гувернанткою в родині сільського священика.
Ольга була четвертою дитиною в сім’ї. Зростала волелюбною, витонченою. Ціанувала літературу та народну творчість.
У сім’ї більшою мірою говорили німецькою та польською мовами, зрідка – українською. Часті переїзди сім’ї за місцем служби батька збагачували світогляд дівчини.
1866 р. родина Кобилянських переїздить до містечка Сучави. Ольга зблизилася з сім’єю українського поета Миколи Устияновича, товаришувала з його донькою
Незначний час родина Кобилянських жила в м. Сад-городі, але через хворобу батька, якому необхідне було гірське повітря, 1869 року Кобилянські переїхали до Кімполунга. Там Ольга закінчила чотири класи початкової школи, де викладання велося німецькою мовою. Приватно дівчина брала уроки української мови.
У цей період Ольга багато чита-: німецькою мовою (інших книг не було), починає пн-сати вірші. Але про подальшу освіту думати не довс дилось через нестатки великої родини.
У 1880 р. Ольга Кобилянська написала своє пер ше оповідання німецькою мовою “Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини”. Цією першою спробо:-: Ольга Кобилянська поділилася зі своїми друзями і маючи не дуже позитивний відгук, ніколи більше не згадувала про твір. Велике значення для неї мал: знайомство і дружба з першою на Буковині жінкою лікарем Софією Окуневською та відомою письменницею і громадською діячкою Наталею Кобринською які спрямовували дівчину на шлях служіння рідні;: українській культурі.
У 1883 р. молода письменниця закінчила роботу над повістю “Доля чи воля”, де більш чітко окреслено образи і сюжетні лінії. Яскраво виступає постать головної героїні, яка, незважаючи на бідність, досягає мети – здобуває освіту. В наступні роки молода письменниця продовжує шукати себе в прозі, працю-: над оповіданням “Вона вийшла заміж”. Але всі спроби надрукувати твір не приносять успіху: їй відмовили і в українському, і в німецькому виданнях через недосконалість твору.
Але Ольга Кобилянська не зламалась, продовжувала доопрацьовувати оповідання і займатись самоосвітою.
1891 р. родина переїздить на постійне проживання до Чернівців. На цей час припадає захоплення Ольги ідеєю жіночої емансипації та закінчення роботи нал твором, який переріс в повість під назвою “Людина”. Це була перша повість Ольги Кобилянської українською мовою.
1894р. повість “Людина” була надрукована в журналі ” Зоря “. Паралельно з повістю письменниця працює над рядом оповідань, займається перекладацькою роботою, веде активне громадське життя (робота в “Товаристві руських жінок”).
Тогочасні Чернівці були глухою австрійською провінцією, хоча мали певні громадсько-культурні традиції – університет, бібліотеки, газету “Буковина”. Тогочасна дійсність давала письменниці колоритний типаж для її літературних творів.
1895 р. вийшла друком повість ” Царівна”, яка принесла письменниці визнання. Іван Франко відніс героїню цієї повісті до високооцінених жіночих образів: “женские типы, стоящие выше своей среды и прокладывающие себе дорогу вне проторенной колеи”.33
У 1898 р. письменниця побувала на святкуванні 25-річного ювілею літературної діяльності І. Я. Франка, познайомилась і потоваришувала з Василем Сте-фаником. їхня дружба вилилась в багаторічне листування.
У 1899 р. Ольга Кобилянська відвідує Київ і Канів, знайомиться з Коцюбинським, Старицьким, Лисенком. Того ж року вийшла перша збірка “Покора”, окремі твори якої перекладалися польською і російською мовами.
У 1901-1903 pp. Ольгу Кобилянську відвідує Леся Українка, між ними зав’язується дружба і творча співпраця.
1903 рік став для письменниці роком фізичного випробування. Захворіла мати, сім’я переживає значні матеріальні труднощі. Серйозні проблеми зі здоров’ям і в самої письменниці.
У 1908 р. письменниця закінчує поетичну повість “В неділю рано зілля копала…”, а у 1912 р. – повість “Через кладку”.
Усі наступні роки були для письменниці роками втрат: пішли з життя її друзі – Коцюбинський, Леся Українка, Франко.
Хвора письменниця особливо гостро сприйняла людське горе, спричинене війною. У 1914 р. вона пише антивоєнні новели “Юда”, “Сниться”, “Назустріч долі”, “Лист засудженого вояка до своєї жінки”. Наступні новели “Вовчиха”, “Одігрівай, сонце”, “Але Господь мовчить” не внесли чогось особливого в творчість письменниці.
1927 р. прогресивною громадськістю широко відзначено 40-річний ювілей літературної діяльності О. Кобилянської.
У 1929 р. здійснено видання повного зібрання творів письменниці.
Уряд України встановив їй пенсію, хоч вона жила в сусідній боярській Румунії. Ольгу Кобилянську було прийнято до Спілки письменників України.
У 1940 р. широко відзначено 55-річчя літературної діяльності О. Кобилянської (ювілейні засідання у Києві та Чернівцях).
Під час Другої світової війни хвору письменницю профашистський румунський уряд мав відправити до трибуналу, але не встиг.
21 березня 1942 р. О. Ю. Кобилянська померла. Похована у Чернівцях.
У 1944 р. прийнята постанова про відкриття в Чернівцях літературно-меморіального музею, пізніше музею-садиби письменниці у с. Димки. її ім’ям названо Чернівецький обласний драматичний театр і центральна вулиця Чернівців. ?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)