УРОК 45
Тема. Життєвий і творчий шлях Олексія Коломійця.
Мета: ознайомити одинадцятикласників з біографією письменника та його роллю у розвитку української драматургії.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: портрет О. Коломійця, виставка творів письменника.
I. Оганізаційна частина.
II. Перевірка засвоєних знань.
Запитання та завдання для учнів.
1. Проаналізуйте вірші Д. Павличка про мову.
2. Який з патріотичних віршів поета сподобався вам найбільше і чому?
3. Що ви можете сказати про ліричного героя інтимної лірики
III. Повідомлення теми і мети уроку.
IV. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
Матеріал для вчителя.
Вперше ім’я О. Коломійця з’явилося на театральних афішах на початку 60-х років, коли з успіхом обійшли сотні сцен дотепні, веселі і мудрі “Фараони” (1961). А сьогодні театральне мистецтво важко уявити без “Планети Сперанта”, “Голубих оленів”, “Срібної павутини”, “Дикого Ангела”. Письменник своїми творами заклав міцний підмурівок української драматургії, збагатив сценічний світ героями,
Всі ці цінності сповідував сам драматург і щедро обдаровував ними своїх персонажів.
Народився Олексій Федотович Коломієць 17 березня 1919 року в селі Харківка Лохвицького району на Полтавщині. Він був шостою, найменшою дитиною в родині селянина-бідняка, в якій рано не стало батька. Після закінчення семирічки Коломієць у 1935-1938 роках навчався на робітфаку при Харківському інституті радянської торгівлі, а потім – на історичному факультеті Харківського університету. Зі студентської лави пішов він і на фронт.
У 1950-1953 роках працював відповідальним редактором газети “Молодь України”.^ Тоді ж О. Коломієць починає друкувати перші нариси й оповідання, що згодом склали збірку новел “Біла криниця”.
Як драматург О. Коломієць пізно увійшов у літературу. Комедію “Фараони” написав у сорок два роки. Та ця перша спроба принесла йому визнання і успіх.
У 1978 році в Київському театрі ім. І. Франка відбулася п’ятисота її прем’єра.
Чим привернула увагу театрів ця п’єса? Адже мотиви сюжету сягають ще Арістофанової “Лісістрати”, прийом сну – теж не новий у літературі, тема – життя колгоспного села – давно освоєна в мистецтві. Разом з тим в комедії Коломійця були та свіжість і новизна, що відразу виводили її за межі буденних “сільських” п’єс.
Художня незалежність і сміливість О. Коломійця полягали в тому, що він, використавши у своїх “Фараонах” давно відомі сюжетні мотиви, зумів написати комедію про тогочасне колгоспне село, в якій не було протиставлення “хороших” героїв “поганим”. У цій веселій, сповненій дотепності та гумору п’єсі крився глибокий зміст, порушувались актуальні соціально-етичні проблеми. Автор спробував поміняти місцями чоловіків і жінок. І тоді з усією непривабливістю виступила на поверхню “незрозуміла” система, за якою будується сільське життя, ота патріархальність побуту, яка вступає в суперечливість із сучасним ідейно-культурним рівнем колгоспника й тими науково-технічними досягненнями, якими він користується у веденні господарства.
Тільки опинившись на місці своєї дружини, відчув Таран той тягар, який падає на плечі жінок – основної виробничої сили – і в полі, і вдома, ту несправедливість у розподілі обов’язків і навантажень, яка сприймається ним як щось цілком закономірне.
У кожній наступній п’єсі автор не схожий на себе попереднього, щоразу він інший – в тематиці, образах, конфліктах, морально-етичній проблематиці.
Герої Коломійця – звичайні люди, рядові, зовні ніби й не герої, але духовно принадні, душевно щедрі й багаті. У своїх п’єсах драматург порушує “вічні проблеми” добра і зла, любові і ненависті, відданості і вірності.
Найбільшої чистоти й пастельності барв, тонкої проникливої задушевності досяг Коломієць у п’єсі “Голубі олені”, удостоєній Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка (1977). П’єса “Голубі олені” – це поетична розповідь про справжнє кохання, пронесене крізь усе життя, про цільність людської особистості.
Кохання – це тільки одна із форм вияву внутрішнього духовного єства людини. Випадкова зустріч юної дівчини Оленки з глухого поліського села та молодого солдата Кравцова, який, відступаючи зі своєю частиною, залишився тут на одну ніч, пробудила в їхніх серцях глибоке взаємне почуття. Невчасність і недоречність кохання, цього життєствердного начала, тоді, коли на кожному кроці підстерігала смерть, мабуть, і зумовила ніжність і силу цього почуття, що зуміло витримати всі випробування, символом якого стали фантастичні голубі олені – витвір Оленчиної уяви – як втілення прекрасної мрії. Саме тому героїня не просто зберігає і плекає в душі своє почуття, – воно стає активною, творчою силою, формує її особистість і робить з маленької дівчинки сильну і мужню людину. Оленка кохає – і шукає загубленого у вирі війни Кравцова.
Після війни вчиться, працює – і шукає, кохає.
Душевна витривалість і безкомпромісність героїні, її любов, оті символічні голубі олені – поетичний образ чистоти і вірності ідеалу – в контексті п’єси виступають мірилом високої людяності.
Тема вірності в коханні звучить у Коломійця як тема людської стійкості і вірності високим ідеалам у повсякденному житті.
Суспільною вагомістю та актуальністю позначена й інша п’єса драматурга – “Дикий Ангел”, у якій утверджуються високі моральні принципи суспільства. У 1980 році п’єса відзначена Державною премією СРСР.
“Повість про сім’ю” – так визначне найголовнішу проблему п’єси Олексій Коломієць. Справді, мова йде про сім’ю, у якій кожен пізнає моральні основи людської особистості. “Диким Ангелом” назвав драматург головного героя п’єси. Старий робітник Платон Ангел за деякими мірками – людина “дика”. Увесь свій вік він працює, не покладаючи рук, навіть на пенсії підробляє, як може.
Своїх дорослих уже дітей тримає під суворим батьківським контролем, ведучи детальний облік їхніх заробітків. Усі сімейні прибутки збирає докупи і розпоряджається ними самостійно й дуже ощадливо. У розмові з журналістом Ангел, відповідаючи на запитання про вищу мету свого життя, говорить: “жити як слід”.
Платон Микитович не відділяє себе від держави, а вважає її частиною.
“Ми разом із державою і плануємо, і багатіємо… Правда, я трошки попереду. Бо в неї є ще чимало дармоїдів: або не працюють зовсім, або багато балакають і мало роблять. А в моїй державі цього немає. Як заробив, так і їж!
Як заробив, так і одягайся”, – пояснює він журналістові.
Ангел виступає за сувору економію, бо в ній – запорука зростання нашого добробуту, багатства країни. Кожна людина повинна вболівати за народне добро, не залишатися байдужою до безгосподарності. Такий собі сімейний “монарх” обертається до нас іншим боком, де за зовнішньою скупістю й домашньою “тиранією” проглядає висока вимогливість до себе, своїх дітей, та й до інших. Автор у виразно полемічній формі порушує одну з найболючіших проблем: виховання свідомих, дбайливих і далекоглядних у господарських питаннях громадян (насамперед – підростаючого покоління) у праці і через працю.
Устами своїх героїв письменник підводить читачів до думки, що наша держава буде багатою, а люди житимуть у добробуті лише тоді, коли кожен – від робітника до державного службовця – ставитиметься до своїх обов’язків відповідально, своєю працею збагачуючи державу.
V. Підсумок уроку.
Слово вчителя.
Творчість О. Коломійця – цікаве явище у нашій літературі. Н. Медведева, дослідниця творчості драматурга, підкреслювала, що О. Коломієць увійшов в українську драматургію із конкретним естетичним ідеалом особи і суспільства, схиляючись до театру інтелектуального, поетичного, що розвиває пошуки Лесі Українки, І. Кочерги, М. Куліша. Його невтомні і плідні експерименти в галузі форми відкрили перед українською драмою нові можливості пізнання дійсності.
О. Коломієць цікавиться світом людської індивідуальності, потаємністю її духовного єства, сповідуючи, за В. Симоненком, істину: “Найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста”.
Помер Олексій Коломієць 23 жовтня 1994 року на 75 році життя. За його заповітом, похований у рідному селі Харківка, що на Полтавщині.
VI. Домашнє завдання.
Підготувати розповідь про життєвий і творчий шлях драматурга за складеною хронологічною таблицею. Прочитати п’єсу “Дикий Ангел”.
Використана література:
1. Барабан Л. На щедрій ниві: Про українського драматурга О. Коло – мійця//Дніпро.- 1970. – N910.
2. Зарудний М. Любов’ю засіяне поле//Коломієць О. П’Єси: У 2-ох томах.-Т.1. – К., 1988,-С. 5-8.
3. Кисильов Й. Дикий ангел та інші//Вітчизна.- 1979.- №3. – С. 136-139.
4. Сидоренко В. Урок-бесіда про драму О. Коломійця “Дикий ангел”// Українська мова і література в школі.- 1986,- №3,- С. 19-25.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)