Будет мир без бича и без ноши!
Пусть нам до него не дожить,
Все: гуси, коровы и лошади –
Будем свободе служить!
Дж. Оруелл
Він народився в 1903 році у Бенгалії, у шотландській аристократичній, але збіднілій сім’ї. З великими труднощами його влаштували в елітарну закриту підготовчу школу. Тут він уперше взнав, що закон життя – тріумф сильних над слабкими. І всередині його душі жив протест.
Пройшовши через всі іспити життя: війну в Іспанії, крах усього світлого, що його оточувало, – Оруелл залишився оптимістом. Оптимізм
Казка заснована вже на цілком інших началах: прогрес людства, можливо, лише наша ілюзія; можливо, існування репресивних режимів здатне ствердитися навічно; прагнення до влади, може, не ситуативна реакція, а органічна властивість людської природи.
І з’являється геніальна фраза, яка виражає структуру будь-якого тоталітарного
Звичайно, сатира “Скотарні” адресована цілком конкретній країні – Країні Рад. Оруелл бачив у ній наочне втілення своїх ідей. Проте він ніяк не міг розчаруватися в сталінізмі, тому що ніколи не був зачарований ним. Неологізми типу “гомо совєтікус” викликали в нього огидливість. Але міркування про “ціну прогресу”, “тверезе і реалістичне відношення до насильства” своїх колег-соціалістів викликали в нього ще більший жах.
Обидві ці ідеї яскраво відзначені у казці, адже тварини там – не які-небудь мутанти-франкенштейни – звірі. Безумовно, це – суто людські типажі, які проходять через м’ясорубку тоталітаризму.
Проте тут же можна бачити, не дивлячись на всю їдку гіркоту розповіді, як не дивно, віру в те, про що співають його тварини:
Скот домашний, скот бесправный,
Изнуренный маетой,
Верю, ждет нас праздник славный,
Век наступит золотой!
Все-таки він до кінця вірив у це.