Життя та доля Мольєра
Життя й доля Мольєра більше трьохсот років викликають інтерес, тому що це було життя людини талановитої, яка зробила крок далеко за межі свого часу.
Яким далеким здається нині 1622 рік, коли в сім’ї особистого оббивальника короля народився Жан-Батіст Поклен, якого потім увесь світ знатиме під літературним іменем Мольєра. Чи любили батьки Жолде? Мабуть, так, бо віддали навчатися до привілейованого навчального закладу – Кермонського колежу. Там він оволодів латиною, бо учні на перервах мали говорити лише латиною,
Здавалося б, нічого не віщувало батькам про негаразди. Адже син сумлінно вивчився, отримав диплом юриста. Батьки ж хотіли йому добра, щоб усе було не гірше, як в усіх.
Та майбутнього драматурга вже вела доля. Це доля митця, людини вільної, талановитої, мислячої. Він не міг піти проти долі, бо, може, для того він і народився.
Може, батькам було б легше змиритися з тим, що Жан-Батіст став актором, якби в нього
Однак зазнає невдачі, і театр починає довгі мандри містами і багатими маєтками Франції. І так тринадцять років. Либонь, для батьків це видавалося трагедією, бо важко змиритися з крахом сподівань. Але така вже доля людини, що зробила вільний вибір і здатна за нього відповідати.
Мольєр був саме таким. У цей час він починає писати п’єси та ставити їх. Він навчався у самого життя й був добрим учнем. Тому й закономірним був його успіх, коли 1658 року трупа Мольєра прибула до Парижа й одержала право залишатися в столиці.
Хай попереду ще було багато праці, випробувань, боротьби із заздрісниками, але це був шанс на успіх, і Мольєр ним скористався.
Багатогранна й різноманітна творчість Мольєра, минули століття, а його твори крокують сценами світу, вражаючи красою і правдою. Життя земної людини і доля митця поєдналися у кожному рядку його великих творів, які читаємо й нині.