За 14 років свого творчого життя в Парижі Мольєр створив усе те, що ввійшло до його багатої літературної спадщини (34 п’єси).
В історію світової літератури Мольєр увійшов як засновник “високої комедії” І Незважаючи на класицистичні правила, дотримання яких було обов’язковим для драматургів його часу, Мольєр створив художньо досконалі комедії з напруженим сюжетом і цікавими характерами. В основі сюжетів його комедій лежить конфлікт, відомий класицистам,- протистояння пристрастей здоровому глузду.
В основі комізму – невідповідність
Як митець свого часу, Мольєр добре розумів, чого потребує публіка, і створював п’єси, які користувалися неабиякою популярністю.
Мольєр вважав, що “комедія” – не що інше, як дотепна поема, котра викриває людські недоліки цікавими повчаннями. Повчати розважаючи – головний принцип естетичної програми драматурга. Саме Мольєру належать і такі слова: “Краще, що я можу зробити,- це викривати в смішних зображеннях
Імена багатьох персонажів комедій Мольєра стали загальними й означають людину, якій притаманні ті чи інші риси.
Із дитинства Мольєр виховувався у придворному оточенні і чудово знав дворянство. Саме воно й опинилося в центрі його комедій. Завдяки пишному правлінню Людо віка XIV престиж дворянства в цей час піднявся дуже високо.
Нерідко заможні купці за гроші купували собі дворянські титули. Старе родовите дворянство з погордою ставилося до цих “вискочок”, однак часто вони в житті виявлялися спритнішими та завзятливішими за дворян. Ім’я дворянина для пересічного бюргера було оточене символом величі та витонченості. Мольєр же, навпаки, намагався показати, що нічого високого у дворянстві немає. Дворяни, як і всі пересічні люди, можуть бути обмеженими, неправдивими, примхливими і грубими.
Мольєр висміяв дворянство в таких комедіях, як “Міщанин-шляхтич”, “Мізантроп”, “Кумедні манірниці”, ” Дон Жуан “.
У комедії “Дон Жуан” Мольєр відображає падіння моралі, паразитизм, антилюдяність дворянства. Драматург використовує для цього іспанський сюжет про розпусника Дон Жуана, який, за легендою, гине від руки статуї вбитого ним чоловіка. Мольєрівський Дон Жуан – егоїст, який не бажає знати нічого, крім свого задоволення, який не визнає ніяких зобов’язань. Закохавшись у дівчину, він забирає її з монастиря, а потім, розлюбивши, кидає.
Дон Жуан, залицяючись до двох молодих селянок, обіцяє кожній одружитися з нею, а одна з них – наречена юнака, який урятував його від смерті. Коли наречений намагається протестувати, Дон Жуан дає йому ляпаса.
Але мольєрівський Дон Жуан – складний та суперечливий герой. Негативні риси поєднуються в ньому з розумом, відвагою, він бачить вади того суспільства, до якого сам належить.
У “Мізантропі” Мольєр змальовує життєву позицію людини відносно двох сил, що пригноблюють народ,- духовенства і дворянства.
Головний герой комедії Альцест – чесна людина. Він обурюється проти брехні, лицемірства. Альцест оголошує себе мізантропом, тобто людиноненависником.
Але герой смішний, бо даремно проголошує серед дворянства свої думки.
Російський драматург Олександр Грибоєдов частково використав сюжет мольєрівської комедії “Мізантроп” для п’єси “Лихо з розуму”.
Чимало комічного знаходив Мольєр і в бюргерському середовищі. Він висміював жадобу до наживи, скнарість, прагнення потрапити будь-що до вищого світу. Цьому присвячені п’єси “Скупий”, “Жорж Данден”, “Міщанин-шляхтич”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)