ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ ЄВГЕН (24.12.1844, с. Хишевичі, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 18.02.1885, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ) – мовознавець, фольклорист, педагог і громадський діяч.
Народився в сім’ї греко-католицького священика. Середню освіту здобув у гімназії м. Бережани на Тернопільщині, вищу – на філософському факультеті Львівського університету (1869). У 1870 – 1871 рр. обіймав посаду суплента (помічника вчителя), викладав історію, українську й латинську мови в Перемишльській гімназії. Успішно склавши вчительські іспити в Краківському
Значний вплив на формування його світогляду мало листування та особисте знайомство з М. Драгомановим і Ф. Міклошичем.
Найважливішою науковою працею Є. Желехівського є укладений ним “Мало-русько-німецький словар”, який з 1882 р. почав виходити у Львові окремими випусками, а повністю двотомний словник побачив світ 1886 р., вже після смерті вченого (за його матеріалами
Словник укладено на основі нового для західноукраїнських земель фонетичного правопису, що пізніше дістав назву “желехівка”. Він був наближеним до східноукраїнської “кулішівки”, хоча й відбивав окремі особливості західноукраїнської діалектної вимови. Цей правопис з 1895 р. було запроваджено до офіційного вжитку в Галичині й Буковині, де він проіснував до 1922 р., а подекуди й до 1939. Недоліками словника можна вважати наявність у його реєстрі ряду штучних слів, інколи нетиповий наголос.
Але праця Є. Желехівського й Є. Недільського була однією з найавторитетніших в українській лексикографії, вона й дотепер має практичне значення. Її високо оцінили Б. Грінченко, О. Пипін, В. Ягич.
Є. Желехівському належать також кілька статей про фольклор (“Деякі уваги про творення й збереження народних пісень руських”, 1884), публікації українських народних колядок і повір’їв (“З уст народу”, 1868).
Літ.: Москаленко А. А. Нариси історії української лексикографії. К., 1961; Худані М. Л. Є. І. Желехівський // Мовознавство. 1970. № 1.
С. Лучканин
(1 votes, average: 5.00 out of 5)