ЛУЧКАЙ МИХАЙЛО

ЛУЧКАЙ МИХАЙЛО (спр. прізв. – Поп; 19.11.1789, с. Великі Лучки, тепер Мукачівського р-ну Закарпатської обл. – 03.12.1843, Ужгород) – мовознавець, історик, просвітник, церковний діяч, фольклорист.

Народився в сім’ї дяка. Початкову освіту здобув у рідному селі та в Ужгородській початковій школі. Потім закінчив два класи Ужгородської реальної гімназії, навчався у Великоварадинській гімназії (тепер м. Орадя в Румунії), протягом 1812 – 1816 рр. – у Віденській духовній семінарії. Важливими факторами в становленні світогляду М. Лучкая стали бурхливі

тогочасні історичні події, розвиток нового літературного напряму – романтизму, який особливу увагу надавав вивченню народної творчості, зародження й розвиток у західноєвропейському мовознавстві порівняльно-історичного методу.

Мало значення для становлення вченого знайомство з видатними славістами першої третини XIX ст., наполеглива самоосвіта. У 1816 – 1827 рр. працював священиком у рідному селі, бібліотекарем та архіваріусом при єпископській канцелярії в Ужгороді, а в 1829-1830 рр. – священиком у м. Лука (Італія).

1831 р. в Будині опубліковано в двох томах церковні проповіді М. Лучкая. Написана ним латинською

мовою “Історія карпатських русинів церковна і світська (давня і новітня) аж до нашого часу” залишилася в рукописі, як і проспект “Русько – латинсько-угорсько-німецького словника” та невелика розвідка про ефіопські мови “Словник і алфавіт”.

Найвідомішою працею Михайла Лучкая, що принесла йому європейське визнання, стала “Граматика слов’яно-руська” (Будин, 1830). Її написано латиною, ілюстративний матеріал подано кирилицею – церковнослов’янською або українською мовою (в її закарпатських говірках), чимало прикладів із багатьох індоєвропейських мов. Одним із перших описав поряд із церковнослов’янською фонетичну й граматичну системи народної української мови Закарпаття. До граматики додано тексти живої розмовної мови, фольклорні матеріали (казки, прислів’я, загадки, пісні та ін.).

Праця Михайла Лучкая справила значний вплив на розвиток граматичної думки в Закарпатті й Галичині, її використовували Я. Коллар, П. Шафарик, Ф. Міклошич, В. Ягич, високо цінували І. Срезневський та діячі “Руської трійці”. 1989 р. Інститутом мовознавства АН України цю книгу перевидано в двох частинах (фототипне видання публікації 1830 р. й переклад українською мовою).

Літ.: Возняк М. Студії над галицько-українськими граматиками XIX ст. // ЗНТШ. 1910. Т. 90; Лизанець П. М. Михайло Лучкай і його граматика // Лучкай М. Граматика слов’яноруська.

К., 1989.

С. Лучканин


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЛУЧКАЙ МИХАЙЛО