Згубність людської пихи в романі Чарлза Діккенса “Домбі та син”

Чарлз Діккенс – найвидатніший англійський романіст. У дитинстві переніс відчутний удар по самолюбству: батька посадили до в’язниці через борги, і малий Чарлз змушений був працювати на фабриці вакси. Але потім все обернулося на краще, і хлопчик знов учився в школі, грався з дітьми, писав перші літературні твори. Діккенс – автор п’ятнадцяти романів, а також повістей, нарисів.

Найвідо-міші твори: “Посмертні записки Шквікського клубу”, “Пригоди Олівера Твіста”, “Маленька Дорріт”, “Великі сподівання” та інші.

Роман “Домбі та син”, над яким Діккенс працював протягом 1846-1848 рр., посідає особливе місце у творчості письменника. Цей твір – свідчення зрілої майстерності Діккенса-романіста. Через увесь роман проходить ідея згубності людської пихи, яку уособлює містер Домбі.

Це перший великий соціальний роман у творчості Діккенса.

У романі письменник змалював життя англійського суспільства. Головний герой роману – містер Домбі, багатий англійський комерсант. Він суворий і жорстокий.

Для нього існує лише одна свята річ – процвітання його торговельного дому. “Домбі – червонястий на вид, гарний, ставний

чоловік, – проте занадто суворий та бундючний, щоб можна було відчути до нього прихильність, – почав уже лисіти”. Свою дружину він не любить, а дочку Флоренс зневажає, бо як дівчинка вона не “зможе сприяти розвитку фірми “Домбі та син”. Нарешті народжує дружина довгоочікуваного спадкоємця, якого назвали Поль. Його мати після пологів помирає.

Містер Домбі радіє, що в нього нарешті з’явився син, бо “земля була створена для Домбі і сина “. Містер Домбі зневажає людей і тому залишається самотнім. Дружбу, любов та інші людські цінності він замінив для себе грішми. Свого сина Поля він виховує “гідним” його фірми.

Містер Домбі добирає “вихователями” людей, схожих на себе, таких же невблаганних, бундючних, як і він. Батько мимоволі стає катом власної дитини, котру любить. Слабкий, хворобливий Поль, спотворений сухим безсердечним вихованням, помирає. Ця смерть тяжко вражає містера Домбі.

Невдало закінчується другий шлюб Домбі. Його дружина Едіт не витримує жорстокості й зневаги чоловіка й тікає з Каркером, управителем фірми Домбі. Погорда змушує Домбі не помічати лагідної любові Флоренс.

А дочка показана в романі дівчиною, яка згодом стає хорошою дружиною і матір’ю.

Цей образ допомагає пропагувати доброчинність і любов до людей. Автор показує, як поглиненість ідеєю власності призводить до повного відчуження Домбі від усього людського, від усіх близьких до нього людей. У кінці роману суворий власник втрачає все: і фірму, якою він так пишався, і дім, який був його гордістю; і дружину, яка втекла із службовцем; і діаманти, які були сімейною реліквією. Домбі стає бідною і покинутою людиною у стані розумового і фізичного занепаду.

Його фінансові справи дуже кепські. Але одного дня відкриваються двері – і до нього приходить дочка Флоренс з онуком. Під тягарем років і страждань містер Домбі перероджується, і його серце відкривається назустріч любові Флоренс та онуку Полю.

Це головна сцена, сцена примирення батька з дочкою, де він цілує її і каже: “О Боже, прости мене, бо прощення мені найпотрібніше”. Діккенс у романі висловлює надію на перемогу кращих людських якостей в людині. Він вірить: коли людина усвідомлює свою потрібність іншим, життя її стає насиченим, цікавим, повноцінним.

Дослідники англійської літератури стверджують, що жоден з англійських письменників не мав такої слави за життя, як Чарлз Діккенс.

Секрет його популярності в тому, що Діккенс гостро відчував зміни в житті Англії, був виразником сподівань і прагнень тисяч людей. Його біографія знайшла відображення в сюжетах романів. Діккенсові змалечку довелося самостійно заробляти гроші, працювати на фабриці, клерком, репортером у суді і парламенті. Як репортер він відображає події і намагається зрозуміти причини того, що відбувається. Діккенс уважав, що ставлення суспільства до дитини показує боротьбу добра і зла у ній.

Тому тема дитинства – одна з головних у його творчості. Роман “Пригоди Олівера Твіста” – перший “роман-виховання”, жанр, до якого Діккенс неодноразово звертався. Структура цих творів схожа: дитину, яку кинули напризволяще батьки, переслідують родичі, що полюють за спадщиною. Завдяки дивному збігу обставин герой виривається з тенет злиднів, отримує спадщину, а разом із нею і визнання у суспільстві.

На початку творчості, і це відобразилося в “Олівері Твісті”, Діккенс вважав, що матеріальна нагорода, достаток – мета, до якої варто йти, яка робить людину щасливою. Зло в “Олівері Твісті” уособлюється в конкретному герої, який ставить собі за мету знищити Олівера. Образ хлопчика ідеальний, його характер не змінюється протягом роману.

У наступних романах тема дитинства поглиблюється, Діккенс усвідомлює зв’язок між характером, героя й обставинами, в яких він діє.

Майже всі романи Діккенса мають щасливий кінець. Це одна з рис філософії письменника. Він вважав, що література має велике виховне значення.

Щасливий кінець дає надію, що людина ніколи не буде самотня. Але як письменник-реаліст Діккенс бачив, що в житті “щасливі кінці” бувають не завжди. Він змінює своє ставлення і до проблеми матеріальної нагороди героя, показуючи, що досягнення певного матеріального рівня не забезпечує людині щастя. Герой роману “Девід Копперфілд”, на відміну від Олівера Твіста, проходить довгий шлях духовного розвитку. Нещасне дитинство, сирітство, пошуки рідних людей змінюють характер Девіда, дають йому життєвий досвід.

У романі межа між злом і добром не дуже чітка: героїв важко поділити на позитивних і негативних. Для автора важливо, як духовно збагачується герой.

У багатьох своїх романах Діккенс використовує прийом смерті персонажів, що допомагає розв’язати чимало конфліктів. У “Девіді Копперфілді” смерть не вирішує конфлікт, а стає для героя тяжким випробуванням, змушує переосмислити своє життя, стосунки з людьми, зрозуміти, що таке справжнє кохання. Тема дитинства у творчості Діккенса розкриває гуманістичне спрямування, таланту письменника, стверджує добро і справедливість, засуджує байдужість суспільства у ставленні до дітей.