“Послухай, Валеріан, – говорив гусарський підполковник Гремин своєму другові майорові Стрелинскому, – чи пам’ятаєш ти ще ту чорнооку даму, що звела з розуму всю молодь на балі у французького посланника три роки тому назад?” Розмова цей відбувався в 182… г., у день зимового Николы, недалеко від Києва, де офіцери ского гусарського полку святкували іменини свого улюбленого ескадронного командира запального й упертого, але доброго й великодушного Миколи Петровича Гремина. Звичайно, Стрелинский пам’ятає невідому красуню, вона
Лікарі порадили старому їхати за кордон, на води, дружині випливало супроводжувати його. Обмінявшись кільцями й обітницями незмінної вірності, молоді люди розсталися
З першої станції вона надіслала Гремину
Нелегко Стрелинскому погодитися випробувати не тільки любов, але й дружбу, і лише запевнення Гремина, що дружбі їх ніщо не загрожує, змушують його сказати “так”. Але мінливість людської натури така, що не встиг ще замовкнути дзенькіт дзвіночка за що уехали Стрелинским, як у душу Гремина проникнули сумнів і ревнощі. І вже ранком він шле ординарця до бригадного командира із проханням про звільнення у відпустку, збираючись обігнати Стрелинского й раніше нього побачитися із прекрасною Аліною. У самий різдвяний святвечір, коли на вулицях Петербурга панують суєта й весела передсвяткова штовханина, коли Сінна площа заставлена всілякою їжею, а Невський немов горить від карет і саней, у яких гвардійські офіцери скакають купувати новомодні аксельбанти, еполети, капелюхи й мундири, а дами наносять спішні візити в модні крамниці, до швачок і золотошвейкам, – у переддень свята крізь московську заставу в Петербург в’їхала Трійка, у якій сидів один з наших гусарів
Хто ж це – Гремин або Стрелинский? Блискучий бал-маскарад, даний князем Про через три дні після Різдва, був у самому розпалі, коли до графині Звездич наблизилася маска в пишному іспанському костюмі й запросила її на танець. У звуках голосу й блиску дотепності Дону Алонзо е Фуэнтес е Колибрадос, як представився незнайомець, почудилось графині щось знайоме
А коли він зняв рукавичку з лівої руки, мимовільне “ах!” вирвалося в неї – перстень, що блиснув, був той самий, що подарувала вона три роки тому Гремину! Пообіцявши з’явитися до неї для пояснення загадки наступного дня, незнайомець зник, як сон. У дивному хвилюванні чекає графиня візиту – майже забута любов начебто знову повернулася в серце. От доповідають про приїзд гвардійського офіцера!
От зараз вона знову побачить його! Алина виходить у вітальню…
Але перед нею зовсім не князь Гремин, а незнайомий білявий гусар! Загадка кільця розкривалася просто: два роки тому, побачивши в друга кільце, що сподобалося йому,, Стрелинский замовив схоже. Але як пояснити іншу таємницю: з перших мінут зустрічі Стрелинский і Алина були відверті й довірливі, як старі друзі, а може бути, і більш, ніж друзі. І із цього дня в театрі, на балах, на музичних вечорах і званих обідах, на катаннях і танцювальних сніданках – скрізь Алина немов би по випадковості зустрічається Свалерианом.
Алина закохана, немає сумніву! А наш герой? Він лише виконує прохання Гремина?
Аж ніяк!
И свідчення тому – зміни, з ним що происшли. Він, на думку друзів, – вітрогон, тепер всерйоз міркує про Майбутнє, про шлюб, і сімейне щастя любові з милою подругою з’єднується в його думках з боргом громадянина: він піде у відставку, виїде в Село й у турботах про благоденство селян і про вдосконалення господарства корисно й щасливо проведе своє життя. Але чи погодиться на це Алина?
Виїхати в село – жертва для молодої, прекрасної й багатої жінки! Через три дні дасть вона остаточна відповідь
А в той час як сумний і стурбований Валеріан чекає рішення своєї долі, у Петербург вертається Микола Гремин. Справи служби, що затримали його в полицю, змусили забути про колишні плани й надії, і, палкий лише на день, він не згадував про випробування, дорученому другові, і, можливо, зовсім не приїхав би в Петербург, якби смерть діда не призвала його для одержання спадщини. Але новини про близький шлюб Стрелинского й графині Звездич, як водоспад нахлынувшие на нього, розбудили заснулу в душі ревнощі, і, киплячи помстою, кидається він у будинок колишнього друга вилити всю лють свого обурення
Як міг зустріти Стрелинский несправедливі докори друга? Він намагається нагадати, що переконував Гремина відмовитися від божевільного плану, що пророкував усе, що може відбутися, – дарма! Образа не терпить міркувань.
Постріл – єдино можлива відповідь на образу, куля – краща нагорода підступництву!
Сестра Валеріана Ольга Стрелинская, юна дівчина, недавно облямована після навчання в Смольному монастирі, мучимая передчуттями про долю брата, вирішується підслухати розмову, що відбувається в їхньому будинку, чоловіків. Секунданти обговорюють якість “самого дрібнозернистого” пороху, конструкцію пістолетів, проблему запрошення лікаря. Старий слуга Валеріана допомагає відливати кулі
Можна впевнитися, що нічого не буде упущено. Ольга в розпачі. Як урятувати брата?
На годинниках біжать дорогоцінні мінути! Їй так подобається Гремин, а тепер він стане вбивцею Валеріана! Ольга звертається до Бога, і це допомагає їй зважитися… Звичайний трактир на другій версті по дорозі в Парголово, місце, де взимку постійно збираються учасники дуелей
Раптово Гремину повідомляють, що його хоче бачити дама під вуаллю. “Ольга! Ви тут?!” “Князь, знайте, вам не вдасться досягти мого брата, інакше як простромивши моє серце!
” Гремин, що давно шкодує про свою даремну гарячність, тепер готовий на тисячу вибачень. Його палке й вразливе серце вже повністю зайняте іншим: “Ольга! Будьте моєю дружиною!” Примирення відбулося. Відразу Стрелинский одержує листа від Алині
Як дурні були сумніву! Алина беззавітно належить йому. Похмурий настрій його розвіялося.
Він благословляє Ольгу й Гремина: “Вручаю тобі, Микола, кращу перлину мого буття!” Панів секундантів запрошують запити минулі нерозсудливості й у майбутньому перемінити свої ролі, що не відбулися, на ролі бояр на двох весіллях. “Навіть дурість людини буває часом надзвичайно вдала!
” – розсудив присутній при цьому скептичний доктор. © Т. И. Вознесенська
(2 votes, average: 4.50 out of 5)