ЗАРЕВИЧ ФЕДІР (псевд. – Юрко Ворона, Федько Клепайло, Ф. Чорногір, ін., 30.09.1835, с. Славське, тепер смт. Сколівського р-ну Львівської обл. – 13.01.1879, м. Сколе, тепер Львівської обл.) – письменник, журналіст, відомий культурний діяч на західноукраїнських землях.
Походив з родини священика. Одержав гімназіальну освіту. Самостійний життєвий шлях розпочав з посади дрібного службовця, але невдовзі захопився суспільною діяльністю, зокрема став активним діячем “народовців” – однієї з провідних культурно-політичних течій Західної України
Очолював газету “Вечерниці” (1862 – 1863), пізніше – “Русь” (1867).
Ф. Заревич залишив помітний слід і як письменник. Його можна вважати одним із зачинателів галицької прози другої половини XIX ст. (поряд із Ю. Федьковичем). Писати почав із віршів, які друкувалися з 1860 р. в галицькій пресі.
Вагомим доробком є оповідання, повісті, драми. Відомим у літературі став завдяки повісті “Хлопська дитина” (1862). В ній реалістично змальовано картину життя прогресивної інтелігенції Галичини, через образи адвоката Стефана, отця Євстафія та інших психологічно достовірно
У прозовому доробку письменника – повість “Хто не любив”, оповідання “Син опришка”, “Родина”, “У страха очі великі”, “Чудний цвіт”, “Дві сестри”, “Німа” та ін. Це реалістичні твори з невеликими вкрапленнями сентименталізму й романтизму. Належить митцеві історична драма “Бондарівна” (1872), п’єса “Настася”.
Літ.: Ревакович Т. Споминки про Федора Заревича // Правда. 1889. № 2; Історія української літератури: У 8 т. К., 1968. Т. 3.
Р. Мовчан