Заклик до боротьби за життя в поезії “Contra spent sperof”

Скільки б не пройшло часу, постать Лесі Українки буде завжди асоціюватися з образом героїні її поезії “Contra spem spero!”, рядки якої вражають драматизмом і водночас оптимізмом дівчини, здатної за найтяжчих обставин “пісню веселу співать”.

Коли я ознайомилася з біографією поетеси, мене приголомшили слова її матері у листі до Івана Франка: “Чи ж смерть не була б кращою долею, ніж теперішнє її життя, котре і у неї, і у всіх найприхильніших до неї людей будить тільки тяжкий жаль?” Це ж які страждання своєї дитини бачила мати, щоб так

подумати! Ми відчуваємо безмежний відчай цієї матері, але сама хвора дівчина рішуче протистоїть йому, проголошуючи: “Contra spem spero!” (“без надії сподіваюсь”).

Рядки вірша з такою назвою знайомлять нас з дев’ятнадцятилітньою хворою на туберкульоз дівчиною, яка палко прагнула вирватися з лещат недуги. Але я не можу сказати, що це біографічний епізод із життя поетеси. Перш за все, це філософський роздум, який не залишає байдужим жодного читача, поєднаний з мистецьки довершеною формою.

Кожна строфа у цьому – окрема тема, що відбиває настрій, почуття, думки Лесі Українки.

Для виразного розкриття цього

настрою і почуттів своєї ліричної героїні поетеса обирає показ її внутрішньої драми методом градації. Тому, мабуть, і не дивно, що й моє хвилювання зростало з кожним прочитаним рядком.

Перші дві строфи – то суцільні контрасти: “хмари осінні” – “весна золота”, “крізь сльози сміятись”, “серед лиха співати пісні”.

І ми раптом починаємо розуміти, що через пута страждань душа дівчини рветься до щасливого буття, нам передає жагуче прагнення хворої, скованої тяжким недугом героїні, до життя: “Жити хочу! Геть думи сумні!”

Але як вона зможе вийти переможцем у нерівній боротьбі із хворобою? Леся відповідає на це питання наступними строфами, загальний зміст яких можная виразити стисло у тезі: за життя треба боротися. У художній формі вона показує, способи цієї боротьби: “буду сіять квітки на морозі”, “на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать”, “все шукатиму зірку провідну”, “…я буду крізь: сльози сміятись, серед лиха співати пісні”.

Особисто мене вразив образ квіток на морозі, які буде сіяти героїня, і, щоб: вони зійшли, “лить на них сльози гіркі”. Цей символ передає, на мою думку, стан зболеної душі і готовність загартовувати волю, її непохитність у боротебі проти недуги.

Квіти – це вісники прекрасного в природі, і героїня вірить, що вони можуть стати вісниками прекрасного і в її житті. Цьому прекрасному протиставляються образи “вбогого сумного перелогу” (таким вбачає поетеса особисте життя) і “кори льодової, міцної”(в ній мені вбачається асоціація із фізичним станом хворої).

Мабуть, буде замало сказати, що героїня вірша “Contra spem spero!” – взірець для наслідування, до якого багато хто може звернутися у скрутний час. Він вчить вихованню волі, духовної стійкості та послідовності в боротьбі (і не тільки проти недуги!). Легше за все, впавши у відчай і розпач, опустити руки і чекати сумного завершення


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Заклик до боротьби за життя в поезії “Contra spent sperof”