З чого починається Батьківщина? Над цим питанням, хоч раз у житті, замислювалась кожна людина. І кожна знаходила відповідь.
Батьківщина – це щось велике, неосяжне. Для більшості людей це незабутні враження дитинства і юності: рідна хата, дерево коло неї, теплі і лагідні мамині руки, шкільні друзі, перше кохання. Нехай було важко, нехай були поразки і розчарування, але яке все дороге і близьке кожному з нас!
А як було чудово майструвати щось разом із дідусем чи ходити з ним рибалити! Як ти, зачарований, слухав бабусині пісні, казки, розповіді
З цього й виліплюється наша особистість, наш характер.
У нас є часточка від кожного куточка рідного краю. Забути свій край, забути свою Батьківщину – означає забути все те, з чого ти сам створений.
Забути мову, звичаї рідного краю, його людей – означає відрубати шматок живої плоті від самого себе, скалічити свою душу.
Забути рідний краї – позбутися коріння, що зв’язує людину з минулим. Знищивши цей корінь,
Вона не може передати свої знання молодому поколінню, бо вже забула все, чого навчило її життя. Вона поступово втрачає свою особистість і гине, хоч інколи зовні це непомітно.
Люди! Пам’ятайте свій край, своє минуле, бо це – ви самі. А людина, що втратила себе, – уже не людина.