Найчастіше художній твір починається з експозиції (так знана пряма експозиція, наприклад, у повісті “Земля” О. Кобилянської). Однак іноді вона переноситься в середину, як це маємо, приміром, у творах Панаса Мирного та І. Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, Панаса Мирного “Лихі люди” (“Товариші”), Це затримана експозиція, яка, акцентуючи на минулому героїв, дає змогу глибше розкрити причини зображених подій, гостріше відчути драматизм конфлікту. Іноді експозиція міститься в кінці твору. Вона називається зворотною і,
Найчастіше затримана (зворотна) експозиція зустрічається в гостросюжетних пригодницьких повістях або романах, де автор свідомо залишає читача довгий час у незнанні.
У деяких творах експозиційні моменти не прив’язуються до певної точки сюжету, а розсіюються по всьому тексту – у мові персонажів, автора чи оповідача, у спогадах, асоціаціях. Це посилює драматизм оповіді (“Тигролови” І. Багряного, “Твоя зоря” Олеся Гончара).
Є твори, в яких дія починається із зав’язки,
Загалом розташування складових частин сюжету залежить від творчого задуму письменника, того життєвого матеріалу, що ліг в основу твору.
У багатопланових творах зав’язка, кульмінація і розв’язка є в кожній сюжетній лінії (“Місто” В. Підмогильного, “Циклон” Олеся Гончара), у хроніках неможливо виділити ці вузлові моменти, але інколи вони спостерігаються в окремих епізодах, що входять до складу хронік.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)