Скільки видів повтору має в своєму арсеналі письменник?

Повторення слів або словосполучень у тексті з метою звернути на них увагу читача прийнято називати повтором. Його використання підсилює виразність твору, емоційність, підкреслює найважливіші думки. Умовно повтори поділяються на закріплені і не закріплені за певним місцем у тексті.

Вони зустрічаються в епічних творах, але найчастіше – в ліричних.

У Г. Чупринки читаємо:

Блиском, блиском.

Миготінням,

Тріском, тріском,

Лупотінням

Розгулявся Цар-Огонь.

В золотих червоних ризах.

В димках білих, синіх, сизих.

Гнівно

в’ється по карнизах,

Всіх тримає осторонь.

То жахає гоготінням.

То віщує лопотінням:

“Я огонь, огонь, огонь!..”

У цьому вірші слова, що повторюються, стоять поряд і влучно відтворюють динамічну картину поширення вогню. Близькою до такого виду повтору є тавтологія – подвоєння понять, особливо характерне для народної творчості: слухає-прислухається, віє-повіває, срібло-золото; у Т. Шевченка: “Диво-дивне сталося на світі” або “Вітер віє-повіває, по полю гуляє”. Тавтологія увиразнює текст, акцентує увагу на повторюваних словах.

Інша група повторів – це ті, які займають

певну визначену позицію в рядку, строфі, абзаці, у творі загалом. Якщо повтори стоять на початку, то це – анафора, а в кінці – епіфора. Наприклад:

Де льон зелений між вівсами

Такий замислений цвіте…

Де гречка буйна і шумлива.

Як невгамовний битий шлях…

Де сходять ранки, щоб умерти

І знов воскреснути в росі…

Де соловей виводить скерцо

У надвечірній тишині.

Д. Фальківськиій

Можлива анафора і в епічних творах. Так, кожний із дванадцяти розділів повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” починається однаковою фразою: “Смутний і невеселий”, “смутно і невесело”, “смутна і невесела”. Ця анафора є одним із засобів комічного, бо вона – контраст між похмурим настроєм персонажа і сатирично-гумористичним сприйняттям його читачем.

Епіфора в прозі підкреслює думку, як, наприклад, у Марка Вовчка: “І довго стояв тут козак, на воду дивився, та думав, та слухав, та все любив. І ображався і жалів, і все любив. Сильніше від гніву, туги, образи була любов”. Таку ж функцію виконує вона і в поезії:

Може, зорю переліг той,

А на перелозі…

Я посію мої сльози.

Мої щирі сльози.

Т. Шевченко

Повторення того самого слова або словосполучення на початку та в кінці речення, вірша, строфи, абзацу називається кільцем:

Верни до мене, пам’яте моя!

Нехай на серце ляже ваготою

Моя земля з рахманною журбою.

Хай сходить співом серце солов’я в гаю нічному…

Верни до мене, пам’яте мояі

В. Стус

Отже, найзагальніша функція усіх видів повтору – це художнє увиразнення мови, посилення її експресивно-зображальних властивостей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скільки видів повтору має в своєму арсеналі письменник?