Споглядання життя великої людини є завжди прекрасним видовищем: воно піднімає душу… збуджує діяльність.
В. Бєлінський
Роль, яку зіграла та чи інша людина в долі свого народу, завжди оцінюється з позицій сучасності. Кожен, хто залишив добрий слід в історії країни, буде вічно жити в пам’яті народу. Ці люди піклувалися про благо країни, були справжніми патріотами, їхні вчинки вчили людей мужності, порядності, відповідальності.
Ми, покоління початку XXІ століття, довіряємо людям сміливим, цілеспрямованим, готовим захищати свій народ.
Тому їхні імена зберігає історія, тому ми пишаємося ними.
Серед безлічі імен державних і громадських діячів, народних ватажків і полководців, письменників і поетів, артистів і художників, вчених
Як державний інститут гетьманство було породжене українським козацтвом. Скільки славних імен залишило нам воно! Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Петро Сагайдачний, Павло Полуботок, Кирило Розумовський – вони бажали бачити Україну вільною державою, а народ – багатим, освіченим, культурним. У заслугу українським гетьманам ставлять в основному їхні воєнні справи: оборона країни від безлічі ворогів була першочерговим завданням тих часів.
Про їхні воєнні подвиги, про сміливість, про зухвалі вилазки козаків під керівництвом гетьманів, про врегулювання відносин то з Польщею, то з Москвою, то з Литвою знають усі. Але українські гетьмани займалися не тільки війною, були в них і цілком мирні турботи.
З їх ініціативи відкривалися нові школи для навчання дітей усіх прошарків українського населення. Особливо піклувалися про освіту народу Іван Мазепа і Кирило Розумовський. Захищаючи православну церкву від натиску католиків, гетьмани відстояли віру наших предків. Будучи повноправними правителями України, вони виявилися вмілими адміністраторами, реформували козацьке самоврядування. Верховна влада в козацькій державі стала виборною.
При всіх гетьманах свято зберігали козацькі звичаї і традиції: повага і пошана старим, святість товариства, відкритість у прийнятті рішень. Низове козацтво завжди знало про плани гетьмана, про те, куди і навіщо їх поведуть у бій хорунжі і кошові отамани.
Нехай не всі справи гетьманів сьогодні оцінюються однозначно. Я вважаю, що помилки гетьманів, які стали помітними з позицій сучасності, потрібно вибачити і забути, тому що в діяльності кожного з українських гетьманів було все-таки більше гарного – того, що викликає гордість і повагу за країну.
Дай Боже, щоб у нашій Україні якомога швидше з’явилися такі діячі, які на ділі, а не на словах піклувалися б про народ. Щоб діяли не в своїх корисливих інтересах, а в інтересах людей, що довірили їм владу. Мені хотілося б дати пораду сучасним державним діячам: думайте про народ, піклуйтеся про нього так, як це робили славні гетьмани України!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)