Євген Маланюк |
(1897-1968) |
Імператор залізних строф Український Одіссей Поет-воїн “пражанин”.
Народився 20 січня 1897р. в м. Архангороді на Херсонщині.
Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії.
1914 р. – вступив до Петроградського політехнічного інституту, але не закінчив, бо був мобілізований до Армії УНР.
1920 р. – з’являється друком перший вірш.
Після поразки УНР назавжди покидає Україну
Потрапивши у табір
Бере участь у виданні журналу “Веселка” та альманаху “Озимина”.
Восени 1923 р. переїздить до Чехословаччини.
Стає лідером “Празької поетичної школи”.
1925 р. – видає першу збірку “Стилет і стилос”
В очікуванні арешту, залишивши дружину й сина, переїздить до Німеччини, а потім до США (входив до об’єднання українських письменників (ОУП) “Слово”)
Помер 16 лютого 1968р. по дорозі в театр.
Творчість
– Історіософічність творчості – спроба вмотивувати, пояснити логіку історичних подій, осмислення їх сенсу для України.
–
– Наскрізна ідея української державності
Належав до умовної “Вісниківської квадриги” – Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз, бо друкувались у часописі “Вісник” (квадрига – четвірка коней).
Збірки:
– 1925р. перша збірка “Стилет і стилос”
– 1926р. “Гербарій”
– 1930р. “Земля і залізо”
– 1934р. “Земна Мадонна”
– 1939р. “Перстень Полікрата”
– 1943р. “Вибрані поезії”
– 1951р. “Влада”
– 1953р. Поема “П’ята симфнія”
– 1954р. “Поезії”
– 1959р. “Остання весна”
– 1962, 1966рр. “Книга спостережень” у 2-х томах – збірка есеїв
– 1964р. “Серпень”
– 1972р. Посмертна збірка – “Перстень і посох”