Наші предки, без сумніву, мали підстави давати один одному промовисті прізвища. Саме вони розкривали вдачу людини, її характер та вподобання. Козацтво у цьому плані було найкмітливішим. Згадаймо: Тягнибок, Утривус, Голота, Незовибатько та ін.
Так чинить і більшість Письменників, називаючи своїх героїв такими різними та незвичайними прізвищами. Тож які гріхи у Григорія Многогрішного і за що йому випав такий тернистий шлях?
З погляду тодішньої тоталітарної системи гріхами були розум, гідність, національна свідомість, сміливість. І найбільший
Автор робить свого героя нащадком славного гетьмана Дем’яна Многогрішного, першого політичного засланця Сибіру. Та й батьки Григорія, хоч і були селянами, але походили з козацьких родин, які не знали кріпосницької неволі. Тому й збрегли гідність і шанувались по-шляхетному, міцно трималися своєї ментальності.
Григорій Многогрішний пройшов через тяжкі випробування, які лише загартували його. Виявляється, що в юнацькі роки він був учасником холодноярівського повстання, потім – підпілля, арешт, катівні НКВС і страшна подорож у потязі-драконі на Дальній
Саме ці риси допомогли нашому герою підпиляти дошки і вистрибнути на ходу зі скаженого поїзда. Йти безмежними нетрями тайги без їжі, одягу, без будь-яких засобів оборони і все-таки не втратити віри. “Надвечір сили зовсім покинули втікача. Він ліг на землю. Сьогодні вже шостий день, коняка й та б уже давно здохла… ” Доля й Бог нагородили його, не дали Загинути й пропасти безслідно! Він потрапив у родину Тигроловів.
Там Григорій виявляє себе спритним мисливцем, бере участь у полюванні на тигрів, у ньому знову пробуджується людина-патріот. Йому добре у родинному теплі Сірків – своїх співвітчизників, він задоволений вимушеною перервою, яка надасть сили для майбутньої боротьби.
Так, Григорій – людина виняткова. Він. не є суперменом чи надлюдиною, він просто цілісна особистість, патріот, національно свідомий українець, який заклався ще у в’язниці, що таких, як Медвин, буде “вбивати, як скажених псів”. Головний герой дотримує свого слова й сміливо виступає проти антилюдяності й злочинної природи сталінського казарменого режиму.
Григорій упевнено проходить складні випробування, які випали на його долю. Нестримне бунтарство з юних літ, непримиренність до несправедливості сформували певне життєве кредо: “Краще вмерти біжучи, ніж жити гниючи”. Поведінку головного героя зумовлює непереборна жага не просто до життя, а до життя гідного людини, яка служить добру і потрібна людям.
Добре, що ми розуміємо: саме завдяки таким людям була збережена наша велика Україна. Не як географічне ціле, а як коштовна скарбниця гармонійної культури, краси та віри в майбутнє.
Так, цей твір – зразок непокірної й гордої душі всіх українців, яку не можна скорити. Нас, теперішніх молодих наступників, гартує багрянівський ідеал, втілений в образі Григорія Многогрішного та родини Сірків.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)