Про Людину з великої літери читаємо ми у романі Івана Багряного “Тигролови”. Про людину, що живе за моральним кодексом своїх пращурів, про людину, для якої честь і благородність – не пусті слова, про людину, що любить життя і має до нього могутню волю, розуміє, що життя одне і прожити його слід не тільки так, щоб Не було по соромно за нього перед нащадками, але й гідно, адже Людина заслуговує не простого животіння, а життя. Саме так жив і думав Григорій Многогрішний – головний герой роману “Тигролови”, якому судилося народитися лицарем
Він не може бути щасливим, коли знає, що тисячі людей поруч з ним страждають. Він прагнув щастя для свого “нещасного краю і породу”, і в цьому його гріх, за який має бути покараний, за який засуджений на страшну довільну смерть на каторзі. Алє людина має або жити по-людськи, або вмерти, але теж по-людськи, а не бути живим трупом в одному з численних таборів, не вмерти від знущань, голоду, пошестей і журби,
Головне для Григорія – у будь-яких обставинах залишатися людиною. Життя, гідне Людини, можливе тільки на свободі, тому герой без вагань стрибає на ходу зі скаженого поїзда назустріч щастю, а може й смерті, але смерті знову ж таки гідної, адже “ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи!” Блукаючи безмежними нетрями тайги, не маючи чим поживитися, Григорій настільки виснажився фізично, що не мав сили іти. І тільки бажання служити добру, бути потрібним людям повернуло його до життя, коли він почув крик про допомогу. Його душа не могла не відгукнутися на цей крик, бо він – Людина, він прийшов у цей світ, щоб творити добро. Так, рятуючи невідому людину, він не тільки рятується сам, але й знаходить щастя у коханні. Григорій Многогрішний став легендою, гордим соколом для Гімнів ешелону смерті.
Він був “дияволом” і страшним спогадом для свого мучителя – слідчого Медведина, бо під страшними іпртурами не зламався, не став просити, а тільки проклинав або мовчав. Він став щастям для Наталки. Але перш за все він був Людиною, Людиною з такою волею і жагою до життя, що їх неможливо зламати, Людиною, що, незважаючи на всі страждання, і..- підступила від своїх ідеалів, не відцуралася їх, Людиною, за рікою майбутнє.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)