За час існування людства минуло багато історичних епох. Бурхливі вітри змін змітали піскові замки стародавніх підвалин і повість життя починала новий виток спирали. Кожний час формував свій ідеал людини, якого прославляли в століттях сучасники.
Оскільки сьогодні наш погляд звернувся убік того років, які історики називали середньовіччям, спробуємо спочатку визначити, що ж таке середньовіччя.
Відповідно до словника Брокгауза й Эфрона середньовіччям називається тисячоріччя 476 – 1492р., від падіння західної Римської імперії до відкриття
Розвивається наука – винайдено друкарство, відкритий порох, пливуть убік американського материка кораблі. Суперечливий і романтичний час, не чи правда?
Яким же повинен бути ідеал людини – особистості в такий момент, якої його бачать служителі
Хто він – завойовник, визволитель? Сучасникові це майже неважливо, головне, князь – великий Воїн, готовий кинути виклик будь-якому грізному ворогу.
Безстрашний Тристан їде в далеку Ірландію, не дивлячись на небезпеки, що загрожують йому. Безумовно, середньовічний герой хоробрий і легкий на підйом. Якщо раніше прикладом для наслідування повинні були служити житія святих, то зараз у хлопчиськ горять ока при згадуванні про живих людей із плоті й крові.
До мети веде не фанатична віра в якісь нематеріальні й абстрактні ідеали. В образі героя з’явилася нова відмітна риса, властива знов-таки живій людині – любов. Любов, як саме піднесених і сильне із всіх почуттів, штовхає на ще більш зухвалі й розпачливі вчинки, чим спрага пригод.
Згадаємо Ромео й Джульетту. Любов змушує забути багаторічну криваву ворожнечу двох пологів. І, як ні парадоксально, хоча трагичнее кінець для цієї приголомшливої історії придумати важко, у читачі, крім смутку, до останньої сторінки народжується якесь величезне світле почуття, готове підхопити людини на свої могутні крила й зробити в сто крат сильніше.
Честь звання, мундира, роду, імені багато значить для нашого героя. Будь-яке необережне слово й навіть погляд можуть стати основою для кривавого двобою. Тут простежується досить дивне протиріччя. З одного боку, влада любові, з іншого боку, влада сили.
Не секрет, що далеко не всякий, хто краще інших володіє шпагою, насправді також часто виявляється прав. Але протиріччя це тільки видиме. Насправді, тому й нерідко закінчуються літературні Твори щасливим кінцем, що автор вкладає всевражаючий меч у руки правого з єдиною метою – покарати винуватого.
По всій Європі йде полювання на відьом, лютують хвороби й неуцтво, горять багаття інквізиції. У такій ситуації людям життєво необхідна рятівна соломинка, ухопившись за яку можна врятуватися від шаленості навколишнього світу. І от приходить він, герой. Сильний, відважний, чесний, добрий, справедливий, всеперемагаючий. І всі відразу ж стає на свої місця. Тріпотить повалений лиходій, у світі запановує порядок і справедливість.
Безліч прикладів такого чудесного порятунку від всіх напастей можна знайти в історіях часів війни Червоної й Білої троянди.
Ви не знаходите, що така ситуація дуже вуж нагадує наш сьогоднішній день? У момент, коли люди втрачають моральні орієнтири, їм обов’язково потрібний герой – рятівник. Однак, Горький історичний досвід показує, що чим довше чекати чудесного рятування, тим важче прийде добувати його потім своїми руками.
От це саме не заважало б зрозуміти якомога раніше. Інакше може виявитися, що за шість століть багаття інквізиції не на стільки охолонули, як може здатися на перший погляд.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)