На зміну бароко з його пишністю, декоративністю в Європу приходить класицизм (XVII – початок XIX ст.) з суворими приписами, вимогами й законами щодо художньої творчості.
Цей напрям тяжіє до античної спадщини, позначеної рясами краси, досконалості, гармонії. Античні письменники зображали ідеальних героїв, людей з розвинутим почуттям обов’язку, розумних і благородних. Для класицизму характерне наслідування античних тем, образів, сюжетів, мотивів.
Найяскравіше це знайшло свій вияв у творах французьких письменників: трагедіях П. Корнеля,
Тематичні обрії “високих” жанрів – важливі питання громадського життя на основі античних та історичних сюжетів.
В українській літературі XVII-XVIII ст. не було умов для розвитку цього літературного напряму. Вплив класицизму частково помітний у творчості І. Котляревського та П. Гулака-Артемовського.