З дитинства пам’ятаю, як ми з братом чекали суботи перед Великоднем, коли бабуся з мамою закінчували всю роботу по господарству і готували крашанки та пекли паски. Потім ми не могли дочекатися, коли у святковому одязі з повним кошиком підемо до церкви.
З діда-прадіда в українців заведено святкувати Великдень. “Ніби якась цілюща сила входить у тебе”, – так казала наша бабуся Варвара. І дійсно, така радість охоплює, коли чуєш, як церковні дзвони виспівують на весь світ: “Христос воскрес!” Люди йдуть до церкви, і з уст в уста
Найкраще свято – і найкращий одяг на людях. Раніше була традиція: усе, що одягають на це свято, вбирається вперше й пошите спеціально до Великодня.
У кошиках, сплетених із лози, стоять паски, крашанки, сало, ковбаса, пироги. І все те прикрашене чистим білим рушником, чекає окроплення свяченою водою.
А церква і довкола церкви – мов великий живий квітник. Люди стоять і моляться, щоб Бог благословив їхнє життя. Встало сонце.
Урочиста процесія виходить із церкви і обходить тричі навколо неї. А хор співає: “Христос воскрес!”
Люди христосаються,
Великдень – день особливий. За народними спостереженнями та повір’ями цього дня і сонце інакше світить, навіть не просто світить, а вже по-справжньому гріє.
Після того як розговіються, відпочивають. Дорослі ходять у гості, діти граються крашанками.
Три дні в церкві – святкова служба. Усі християни вважають найбільшим святом Великдень, бо в цей день воскрес Син Божий Ісус Христос.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)