Оповідання “Чистий понеділок” входить у збірник “Темні алеї”, але по глибині змісту відрізняється від інших оповідань, що зображують численні варіації на тему любові. “Чистий понеділок” – тільки зовні оповідання про конкретних молодих людей і їхню любов, а в дійсності це оповідання про долю Росії, як неї розумів Бунін, і про російський характер, яким його уявляв собі автор. Драма любові, що не відбулася, випереджає для письменника драму Росії в роки Першої світової війни й революцій. Загадковим російським характером володіє
Тільки по окремих натяках можна зрозуміти, що вона дочка багатого купця, відвідує навіщо-те жіночі курси, не занадто обтяжуючи себе навчанням. У ній, як і у всьому навколишнім московському житті, явно простежується протиріччя двох сторін, двох культур – західної й східної, європейської й азіатської. Батько героїні – тверской купець, а бабуся – з Астрахані, тобто російська і якась східна (татарська, турецька або перська? ) кров тече в її жилах.
Зовні вона схожа на східну красуню, що мхатовский актор Качалов якось назвав
У Новодівочому монастирі в пам’ятнику на могилі Чехова вона помітила негармонійну дробность: “Яка противна суміш сухозлітного російського стилю й Художнього театру”.
Подвійність, переплетення західного й східного в російському житті пронизує все оповідання. От герой дивиться на Кремль і бачить стародавні собори, побудовані італійськими архітекторами, і вістря кремлівських веж, схожі на киргизькі шапки. У трактирі, де герої їли млинці в останній день масниці, героїня помітила ікону Богородиці-Троеручици, схожої на індійського бога Шиву.
У квартирі в неї коштує широкий турецький диван і дороге піаніно, на якому вона розучує “Місячну сонату” Бетховена. Оповідач, що намагається зрозуміти дивну курсистку, почуває, що в ній криється якась таємниця; між західними й східними деталями, пов’язаними з образом героїні, всі частіше з’являються деталі з допетровської Русі: історичні герої (Пересвітло й Ослябя), святі (муромська княгиня), прикмети древнього благочестя Це, по Буніну, і є суть Росії й російського характеру, стриманого, глибокого й багатозначного. Поводження героїні тільки зовні незрозуміло, а внутрішньо воно дуже осмислено.
Вона поринає в строкату богемну суєту й одночасно завзято обмірковує своє життєве призначення, поступово зміцнюючи в думці про смиренність і служіння Богові. Вона з’являється в оповіданні вже із твердим, але поки ще не оголошеним рішенням піти з миру в монастир.
Цей несподіваний для героя й читача вчинок робить образ дивної курсистки значним, що піднімається над любовною драмою, покладеної в основу сюжету. Значущість образа героїні проявляється ще в тім, що пошуки мети життя для курсистки Бунін прямо зв’язує з пошуками шляху для Росії Вигляд героїні й вигляд країни зливаються, у результаті утвориться складний образ-символ, у якому з’єднані риси індивідуальні й історичний^-історичні-національно-історичні. Зіткнення в образі героїні західних і східних рис допомагає виявити третю (головну) сторону її вигляду – національно неповторну, непорушено іноземним впливом.
Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що оповідання “Чистий понеділок” – це не тільки історія фатальної любові безіменного оповідач^-оповідача-героя-оповідача.
Ще цей опис суперечливого характеру російської людини, що, як незрозуміла курсистка, все шукає правди й не може знайти. Крім того, це міркування про історичний шлях Росії: вона врятується, на думку Буніна, якщо народ зуміє приборкати стихійні (неприборкані) страсті й вступити на шлях смиренності, як це зробила героїня, прийнявши монастирський постриг і патріархальні цінності. Навряд чи вихід, запропонований письменником, можна вважати рятівним для Росії, що завжди була й залишається країною крайностей, хоча для окремої людини звертання до Бога й служіння Йому цілком можливо. Отже, молода, розумна, прекрасна жінка вкривається від реального життя в монастирі, але Бунін уже знає, що й там їй не врятуватися від загальнонаціональної трагедії, що насувається, – світової війни й революції