Антон Павлович Чехов – найбільший гуморист. Нам відома безліч його розповідей, хоч і маленьких, але дивно цікавих. Яким же образом Чехов домагається такого результату?
Спробуємо розібратися в цьому на прикладі розповіді “Товстий і тонкий”. Заголовок, як завжди, дуже точний
Уже з нього ми довідаємося про головні діючі особи. Але відразу цікава особливість. Автор не дає героям конкретних імен: дана характеристика (товст і тонкий) дозволяє нам довідатися набагато більше.
У назві закладений зміст добутку. Ми відразу можемо представити,
Він сам писав: “Умію коротко говорити про довгі речі”. Дійсно, все коротко, але ємко. Домагається він цього за допомогою цілої системи виразних засобів
Будь-який гумористичний Твір Чехова настроєне на сиюминутность, на всім відомі ситуації, речі. Але ця сиюминутность виражається не просто в згадуванні такої речі, а в особливої точності згадування, що демонструє зроблене її знання автором і приглашающей читача це знання розділити. Так, автор приділяє
Але повернемося до виразних засобів. Дія починається раптово: “На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі: один товстий, інший тонкий”. Ми відразу довідаємося хто, де й що. Ми бачимо, що зустрілися старі знайомі, а по їхній мові можна зрозуміти, що герої були в добрих стосунках.
Тонкий запинається від хвилювання, вони дружески привітають один одного. Читаєш” і почуваєш сприятливу атмосферу їх зустрічі
Для показу настрою автор використовує окличні речення. “Приятелі триразово поцілувалися й спрямували один на одного ока, повні зліз. Обоє минулого приємно приголомшені”, – зауважує автор
Ми не перестаємо дивуватися майстерності Чехова в умінні характеризувати героїв. Чехів не описує зовнішність, він звертає увагу на головне: “Товстий тільки що пообідав на вокзалі, і губи його, затягнуті маслом, лисніли, як спілі вишні… Тонкий же… був навьючен валізами, вузлами й картонками”.
Чехів використовує метафори (наприклад, лисніли губи), порівняння (наприклад, як спілі вишні), епітети й інші художні засоби, а головне, він використовує їх добірно, з майстерністю. Кожне слово, кожна деталь розкриває образ героїв добутку
Але є речі, які описуються Чеховим як би мимохідь. Їхня присутність виправдується тим, що явище рисується у всій його цілісності. Так, наприклад, читачеві не дуже важливо знати про сина, про дружину тонкого, але це необхідно для створення загальної картини. Дія розвивається дуже швидко.
У результаті зміни ситуації раптово приходить розв’язка. Виявляється, що товстий “уже до таємного дослужився”. Коштує тонкому довідатися це, і дружня атмосфера раптом кудись пропадає.
Він запинається тепер ще частіше, але вже не від радості. Чехів пише: “Тонкий раптом сполотнів, Алл С о ч. Р У скам’янів, але швидка особа його покривилося в усі сторони найширшою посмішкою; здавалося, від імені його посипалися іскри
Сам він скулився, згорбився, звузився…” А дружній обіг “милий мій” швидко заміняється на “Ваше превосходительство”. Тонкий раптом став часто додавати “-з”, та й колишніх вигуків зменшилося. Товстому навіть не сподобалося “це чиношанування”.
Він кидає: “Ну, повно!
Для чого цей тон?” А тонкий уже не може по-іншому. Чехів продовжує: “На його особі було написано стільки благоговіння, насолоди й шанобливої кислоти, що таємного радника стошнило”. Чехів – один з деяких, хто може так яскраво намалювати літературну картину. Для нього слово – знаряддя, яким він уміє майстерно користуватися
Яке ємне вираження – “шаноблива кислота”! Напевно, неможливо точніше охарактеризувати вираження особи тонкого. Дійсно, цієї поваги так багато, що навіть киснуло стає, тим більше, що воно нещире. Картина смішна до абсурду
Коли “приятелі” прощалися, тонкий потис три пальці, поклонився всім тулубом. Вона смішна, але й сумна. Так у форму розповіді Чехов зміг умістити величезний соціально-філософський і психологічний зміст. Навіть те, що в героїв розповіді немає імен, говорить про типовість таких людей
Розповідь А. П. Чехова “Товстий і тонкий” актуальний і зараз, адже чиношанування, преклоніння перед посадою (за якою часом особистість людини залишається непоміченої) часто зустрічаються й у наші дні. Але талант Чехова полягає не тільки в тім, що він бачить і піднімає у своїх добутках соціальні проблеми, але й у тім, якими засобами він цього досягає. Читаючи А. П. Чехова, ми не перестаємо захоплюватися даром великого майстра слова
(2 votes, average: 2.50 out of 5)