В історії української художньої літератури Сковорода – один із перших ліричних поетів, сатириків і байкарів. На думку письменника, і філософія, і мистецтво повинні служити справі самопізнання людини. Характерною особливістю світосприймання у творчості Сковороди є поєднання елементів філософського мислення з елементами емоційно-образного сприймання світу. Автор у своїх творах часто віддає перевагу “фігурним висловам”, які грунтуються на постійному використанні метафоричного значення слів.
Ці вислови пов’язані з алегорією,
Сковорода широко використовує нагромадження синонімів, епітетів, антитез. За їх допомогою він прагнув збагнути світ людської душі, в якій борються протилежні сили: Поважний дурень, найлютіша мука, мудра людина, природжене діло, найсолодша втіха, потрібне
І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова чесність людяних душ, що у двох чи трьох тілах живуть, – ось де справжня любов і єдність… У цих його притчах поєднано мову художньої та науково-філософської прози.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)