На Скелі Рад вирішувалася доля Мауглі. Треба було підтримати Батька Вовка і не віддати Шер-Ханові дитинчати. Балу взявся його навчати. Мауглі стомлювався, але Балу був невблаганним.
Він і Багірі пояснював, що краще він, люблячи малюка, наставить йому синців. Балу знав, що хлопець виживе у Джунглях тільки тоді, коли запам’ятає Владичні Слова Джунглів. Ведмідь пояснював своєму вихованцю, що у Мавпячого Племені немає Законів, вони – небезпечні, підступні вигнанці і їх треба остерігатися.
Балу згадав, що Бандар-Логи бояться Каа, що вони
Останні поради сліпого старого Балу перед прощанням назавжди. Після боротьби з рудими собаками Мауглі вирішив повернутися до людей. Непросто дасться йому це рішення. Балу розуміє, що розлучається з його улюбленцем.
Хоча йому боляче розлучатися з Мауглі, він нагадує слова Акели, що Мауглі сам прожене Мауглі до Людської Зграї. Потім промовляє зворушливі слова, які Мауглі запам’ятає на все життя: “…іди своїм власним слідом.,. Та коли тобі буде потрібна лапа, зуб, око або слово, що хутко переноситься вночі, пам’ятай, Повелителю лісових гущавин, – Джунглі з’являться
Багіра, чорна пантера, як сажа, але з чудовими плямами на хутрі, які вилискували у світлі місяця, мов намальовані”. “лежав… милуючись своєю чудовою новою шкірою… витягнувши по землі тупоносу голову, він згортав тридцять фунтів свого. тіла у фантастичні вузли та звивини…”, “…перед хлопчиком піднялася така величезна кобра, якої він ще ніколи не бачив. Це була змія фугін вісім завдовжки, яка від постійного перебування в темряві побіліла, мов слонова кістка. Очі кобри горіли, як рубіни, і взагалі вона мала дивовижний вигляд.
Білий Клобук хотів, щоб Людина побачила одну річ, найгіршу за інші, бо за неї умерло б чимало людей. Він мав на увазі дивовижної краси князівський анкас. Мауглі стояв і розглядав анкас. А потім остаточно вирішив забрати його, бо він переміг білу кобру.
Вона застерегла його, сказавши: “Дивись, щоб ця штука, зрештою, не вбила тебе. Це смерть”. Цю штуку зробили люди, щоб колоти голови синів Хаті, тобто слонів.
Почувши, що анкас несе смерть, Мауглі кинув його, і той вгруз у землю між деревами. Пізніше Мауглі побачив кілька трупів людей, що знищили один одного за цей анкас. Тоді він збагнув: той, у кого анкас, сіє смерть, ллє кров інших, забирає життя. І він вирішив повернути анкас назад, до Матері Кобр.
Горщик з Червоною Квіткою допоміг Мауглі розправитися з вовками, які і купчувалися навколо Шер-Хана, і залякав тигра. Мауглі допомагає знищити Шер-Хана; рятує від озвірілого села Мессуа та її чоловіка. Після бійки з Шер-Ханом, коли Мауглі вирішив йти до людей, він вперше плакав; Мауглі розлучався зі сліпим Балу і Багірою.
Світ Людей і світ Джунглів жорстокі. Закон дозволяє звірам полювати на людей лише тоді, коли вони вчать їх убивати. Але звір убиває людину, не маючи зброї, він сподівається тільки на свої хитрощі, спритність, чуття, кігті й зуби.
Людина, полюючи на звіра, теж виявляє і спритність, і хитрість, але застосовує зброю. Адже, як кажуть звірі, людина найслабкіша і найбеззахисніша з усіх живих істот, тому чіпати її негідно мисливця. Люди проміж собою ворогують, як і звірі.
Але звірі ніколи не стануть вбивати своїх родичів. Людина може вбити собі подібного.
Коли вирішувалася доля Людського дитинчати на скелі Рад, не вистачало ще одного голоса на користь Мауглі. І ось тут прийшла Багіра, чорна, як сажа, але з чудовими плямами на хутрі. Вона сказала, що вбивати голе дитинча – ганьба. Вона не тільки підтримала Балу, а й додала бика – це був її внесок.
Багіра пояснювала Мауглі, що він Людина, а Людині важко серед мешканців Джунглів. Вона посилає його до Людей за Червоною Квіткою, яка буде, коли потрібно, сильнішою за всіх товаришів. Багіра пропонує свою допомогу. Вона зайшла у дім, який щойно залишили Мессуа та її чоловік.
Коли туди вдерся натовп і світло смолоскипів залило кімнату, всі побачили Багіру, чорну, мов сажа, і страшну, мов пекло.
Коли Мауглі вирішив ще раз глянути на кинутий анкас, Багіра сповістила, що анкас взяла Людина. Вона нагадала Мауглі попередження Білого Клобука, що ця штука несе смерть. Ось вже є одна.
Далі вони побачили ще три трупи, поряд лежав анкас. З мовчазної згоди Багіри Мауглі повернув анкас білій кобрі. Коли Мауглі повертався до Зграї Людей, Багіра прийшла по прощатися.
Вона полювала на бика, закривавила праву лапу – так вона пояснила, чому не приходила. А потім побігла геть, крикнувши двічі: “Пам’ятай, Багіра любила тебе…” Вона, чорна, дужа і жахлива, соромилася своїх сліз, а тому мерщій побігла.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)