I. Одеська кіностудія. (1926 року О. Довженко приїздить до Одеси; де на той час відбувалася розбудова Одеської кінофабрики. Нове мистецтво полонило 33-літнього митця, Довженко відкрив для себе ту щасливу сферу, де б він міг реалізувати своє давнє, ще юнацьке бажання “начебто розділиться на кілька частин і жити в багатьох професіях, країнах і навіть видах”.)
II. Перший справжній фільм. (Хоча й розпочав О. Довженко свою кінематографічну діяльність сатиричною комедією “Вася-реформатор” (1926) та короткометражною комедією “Ягідка кохання”
III. “Зафільмована лірика, епос і філософія”. (Так сказав М. Бажан про фільм О. Довженка “Звенигора”. Картина відзначалася новаторським застосуванням монтажу, поєднаннями символіки і побуту, розкривала героїчну історію українського народу, гостру братовбивчу війну, розпад роду. Фільм “Звенигора” демонструвався в Москві, відбувалися два його великі
IV. Епічно-пісенний і поетичний характер кінотворів. (Нова картина О. Довженка “Арсенал” (1929) засвідчила новий епічно-пісенний і поетичний характер автора, де він знову виступає як сценарист і режисер. “Арсенал” – це імперіалістична війна, події в Києві 1918 року, робітники збройного заводу, село, фронт – усе це поставало в картині за допомогою драматично насичених образів і деталей. У фільмі було багато засобів українського фольклору.)
V. Світова слава О. Довженка. (1930 року з’явилася “Земля”, яка впевнено вивела українське мистецтво на широкі міжнародні обшири. Кінокритики відзначали масштабні, романтичні образи героїв фільму, незвичайні ракурси, монументальність композиції. 1958 року на всесвітній виставці в Брюсселі 117 відомих кінознавців із 20 країн, добираючи 12 найкращих фільмів усіх часів і народів назвали і “Землю” Довженка. Як згадував згодом М. Ромм: “Земля” відкрила переді мною поетичний світ кінематографа”.)
VI. Перша звукова картина. (1933 рік, відбувається будівництво Дніпрогесу, О. Довженко бере за основу ці події, створюючи свій перший звуковий фільм “Іван”. У ньому кінорежисер показав входження сільського парубка в нове для нього життя.
Ішов страшний для України 1933 рік, конфлікти Довженка на Київській кіностудії загострювалися. Важко сказати, як могли б далі розвиватися події, якби кіномитець лишився в Києві, за часів винищення української інтелігенції. Саме з 1933 року Довженко працює на Мосфільмі, починається його тяжкий шлях покори і приниження.)
VII. Творчий набуток воєнного часу. (Ще про події громадянської війни О. Довженко розповів у “Щорсі”, який був гострою відповіддю на події в світі, передусім на визрівання фашистської агресії, хоча йшов лише 1939 рік. Коли почалася війна, Довженко проситься на фронт.
Протягом 1942-1943 років він працює пропагандистом політуправління на багатьох передових позиціях, самовіддано несе службу військового кореспондента. Працездатність та обсяг зробленого Довженком за роки війни – величезні. Це і написані протягом 1942-1943 років кіноповість “Україна в огні”, протягом 1944-1945 – “Повість полум’яних літ”, друковані статті “Народні лицарі”, “Я бачу перемогу”, оповідання “Ніч перед боєм”, “Відступник”, “На колючому дроті”, “Воля до життя”, “Битва”, “Мати” та інші. У 1943 році він знімає документальний фільм “Битва за нашу Радянську Україну”, який дубльовано 26 іноземними мовами.)
VIII. Перший кольоровий радянський фільм. (За фільм “Мічурін” О. Довженко був удостоєний Сталінської премії 1949 року. Хоча ще 1946 року кіномитець створив теж кольорову стрічку “Кам’яна квітка”, але, на думку самого автора, фільм був не найкращим. У нього були інші улюблені постаті в українській історії.)
IX. Вінець творіння. (1956 року в журналі “Дніпро” була опублікована кіноповість “Зачарована Десна”, появі якої О. Довженко дуже радів. У цьому творі приваблювали народні, виразно національні характери. Щирий, всепроникаючий ліризм говорив про дійсно “довженківських” героїв. “Зачарована Десна” – це автобіографічний твір, спогади письменника про своє дитинство, перші кроки пізнання життя.
У цьому творі народне й особисте поставало в рівновеликій гармонії та взаємодії. Проза Довженка – пристрасний доказ цінності духовних якостей народу. Багато хто з дослідників О. Довженка звертає увагу на те, що різножанрові його твори тісно пов’язані між собою й укладаються в єдиний цикл, чи єдину епопею.
Головним героєм найчастіше виступає український народ. Незаперечним є одне: оповідання, кіноповісті Довженка мають внутрішню єдність, – це справді одна книга про час і народ. її прологом по праву може вважатися “Зачарована Десна”, а вершиною – “Поема про море”, пройнята широкою розповіддю про сучасність та історію, народ і особистість, працю й красу, схвильовані роздуми про “народну душу” та “виховання почуттів”.)
(2 votes, average: 3.50 out of 5)