Я люблю поезію, яка спонукає до роздумів. У такій поезії має бути і філософська думка, і алегорія, і певна символіка поетичних образів, і, звичайно, присутність автора.
Притишив кров. Притишив крок.
І вищі стали гори.
Йде перший сніг,
Немов пророк,
В якого серце хворе.
Поезія Василя Герасим’юка – алегорична й філософська. Вслухаєшся у його правдиві слова, і робиш для себе відкриття. Варто лише притишити прискорений ритм життя, озирнутися довкола, як очам відкриваються такі дива, що перехоплює подих.
Навіть гори стають
Йде сніг – немов під гору йде –
Ледь дише, хоч безплотний,
І палець на уста кладе,
Як знак мерця холодний.
Містична символіка переплітається з реальною картиною першого снігу. Хоч як не чекаєш першого снігу, а він падає несподівано. А ти зачаровано зупиняєшся, приголомшений дивом природи, і в голові рояться думки, наче незбагненний танок білих сніжинок. Щороку сніг – особливий, такий, ніби бачиш його вперше:
Йде перший сніг на поклик мій.
Такий, можливо, вперше.
Василь
Ватра “помирає тільки раз, тому бережемо її”.
Ватра у Герасим’юка має не лише життєво важливе значення, а й несе у собі глибоку символіку. Ватра у цьому сенсі – символ очищення. За давнім звичаєм полонини пастухи, вивівши стадо в гори, проганяли його через ватру:
Ми знову виведем наші отари на наші гори
І за древнім полонинським звичаєм
Проженемо крізь неї –
Щоби ніяка пошесть не напала,
Щоби жоден хижак не внадився…
Основна думка вірша міститься у двох коротких рядках: “Ми заледве не стали отарою на високім пасовиську”. Алегоричний образ ватри має ще одне символічне значення. Це символ нашої гідності, волі і незалежності. Тож іще більшої ваги набирають поетичні рядки:
Нас оберігає жива ватра,
Але ми добре знаємо,
Що кого жде
На високім пасовиську.
Якщо й ми будемо берегти ватру, то ніколи не станемо отарою.
До алегорії вдається автор і у вірші “Чоловічий танець”:
Ти мусиш танцювати аркан.
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
Як тяжко рветься на цій землі
Древнє чоловіче коло,
Як тяжко зчеплені чоловічі руки,
Як тяжко почати і зупинити
Цей танець.
Стати справжнім чоловіком не просто. Поет закликає хоча б раз стати у це найтісніше коло, “обхопивши руками плечі двох побратимів”. І тоді, запевняє автор, ти відчуєш себе справжнім чоловіком у танку під безоднею неба:
Щоб не впасти із цього грішного світу,
Хоч раз
Змішай із ближнім
Піт і кров.
Тільки у братерській єдності сильних чоловіків – гарантія життя, боротьби, справедливості, миру, спокою і стабільності. Не будь боягузом! Хоч раз станцюй древній чоловічий танець!
Можливо, саме тебе не вистачає у тому тісному колі…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)