Сюжет відводить К. (прототип – генеральний суддя Малороссии петровских часів Василь Леонтійович Кочубей) “службову” роль батька, що перешкоджає “беззаконної” любові дочки. Але автор ускладнює “малюнок” ролі, постійно підкреслює силу, міць, пристрасність характеру К. Разом з підручним Іскрою той доносить на Мазепу не з вірності “боргу” (його “орлиний погляд” давно вже проникнув у серцевину “зрадницьких” помислів гетьмана, так той і сам натякав на них К., поки вони були заодно), але лише з почуття мести. “Заповзятлива
Поруч із ” мнимо-другорядним” (а на ділі – сомасштаб-ным головному героєві) К. – “теперішні” другорядні персонажі: дружина, що “злістю женскою повна” і діє заодно із чоловіком; молодий козак, що безнадійно закохано в Марію й береться доставити донос у столицю імперії. І дружина, і козак спонукувані