Поема ” Енеїда ” І. П. Котляревського – яскраве явище в українській літературі, котре розпочинає новий етап у її становленні та розвитку. “Енеїду” називають також енциклопедією українського народного життя XVIII століття.
За жанром цей Твір – травестійно-бурлескна поема. “Травестія” – французьке слово, що
Означає переодягання. І справді, запозичивши сюжет у давньоримського автора Вергілія, де розповідається про пригоди мандрівної ватаги троянців на чолі з Енеєм, Котляревський одягнув своїх героїв у національний
Сутність травестії та бурлеску – у різкому контрасті між темою та характером її розкриття (наприклад, героїчний зміст розкривається засобами комічного). Травестія, бурлеск передбачають заперечення, висміювання першооснови (оригіналу). Котляревський поставив собі іншу мету: у відомому для всіх сюжеті дати опис нового, маловідомого для світу життя українського народу.
Скориставшись твором римського класика й досвідом його переробок в інших літературах Європи, Іван Петрович Котляревський створив цілком
Жанр бурлеску (від італійського – жарт) передбачав, щоб про буденне, звичайне говорилося урочисто, піднесено, а про героїчне – у зниженому, навіть вульгарному тоні. Так, богиня Юнона “розкудкудакалась, як квочка”, троянці – як коти, що муркочуть, Еней – як миша, Нептун – ніби карась, Турн – то стовп. Усяка святість “злітає” з богів, поважних осіб, коли читаєш, як верховний бог п’є горілку й оселедцем заїдає, богиня ходить в очіпку, цариця витинає в парі з козаком гопак, царевич спить у просі, а воїни наскакують один на одного, як блохи.
Проте гумор Котляревського – не лише розважальний. Поет зумів оспівати героїзм українського козацтва, його побратимство, нестримне прагнення народу до волі. Ніби жартуючи, Котляревський відтворив минуле України (козаччину), своє сучасне та зазирнув у Майбутнє.
Прикладом критики, висміювання сучасних поетові негараздів можуть бути описи пекла і раю:
Панів за те там мордували
І жарили з усіх боків,
Що людям льготи не давали
Суддям, чиновникам теж “давали в пеклі добре хльору” за те, що вони… по правді не служили Та тільки грошики лупили І одбирали хабарі. Сміливо натякаючи на сучасний стан українського суспільства, Котляревський пише:
Живе на острові цариця Цірцея, люта чарівниця І дуже злая до людей… Тому майбутнє свого народу у нього викликає велику тривогу: Пропали всі ми з головами, Прощаймось з тілом і душами, Останній наш народ пропав: Пропали! Як Сірко в базарі, Готовте шию до ярма! Дає поет і підказку виходу із становища у майбутньому.
Треба щоб Зібралися в одну всі купу Подумать о біді своїй. Висновок. Отже, наповнивши бурлеск і травестію новими якостями, І. П. Котляревський подолав обмеженість цього жанру й незмірно збагатив його.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)