Драматургічна творчість Івана Карпенка-Карого – цс найвище досягнення українського класичного театру корифеїв. П’єси цього видатного митця визначаються художньою досконалістю, багатоплановістю. Так, у комедії “Сто тисяч” виявляється щедрий талант сатирика, який з огидою і зневагою ставився до фанатичної жадібності і зажерливості сільських хазяїв – глитаїв.
Сюжет цього твору становлять події, пов’язані з невдалими шахрайськими намірами “предприїмчивого мужика” Герасима Калитки.
Жадібність до нагромадження
Грубий, черствий до людських почуттів, Калитка тільки про землю говорить з великим пафосом: “Ох, земелько, свята земелько, божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки…
Але для купівлі землі погрібні гроші. Тому всі вчинки Калитки спрямовані на пошуки грошей. Саме через це він – крутій, лицемір, стяжатель, деспот у родині, немилосердний експлуататор наймитів. Він скупиться по – людськи з’їсти, сам працює і не дає відпочити наймитам.
Мріючи про той час, коли Пузирі полопаються, а його розіпре грошвою, Калитка каже: “А тоді я вам покажу, як хазяйнувать! Я не буду панувать, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю…” Зневагу викликає він оцим прагненням збагачуватися заради самого збагачення, без будь – якої іншої мети.
Коли йому пропонують дешево купити необмежену кількість фальшивих грошей, Калитка безмежно радий, що і йому, нарешті, пощастило відкрити секрет, як багатіють його конкуренти. Цс й засліпило йому очі. Його душею повністю керують багатство і гроші.
Тому Калитка не викликає жалю навіть тоді, коли, вирішивши, що життя без грошей не має сенсу, мало не повісився.
Втрата, якої він зазнав, закономірна, бо в погоні за грошима він зустрівся з іще хитрішими.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)