Вірш-діалог (грецьк. dialogos – бесіда, розмова між двома особами) – поетичний жанр, у якому зображено спілкування двох осіб, на відміну від полілогу чи монологу. Вживається не лише з метою зіставити різні, подеколи полярні погляди чи розкрити порозуміння між ними, а й задля пошуку істини: Перший голос У часи космічної ракети, Кібернетики та інших див За облавок викиньте, поети, Допотопних ваших солов’їв! Геть жбурніть симфонії та мрії. Як ганчірку кидають за тин!
Хто мотор полагодити вміє, Вартий більше, ніж знавець картин! Другий голос
В.-д. поширений у світовій поезії, зокрема в античній (еклога), у східній (дастан), вживається переважно як теза й антитеза. У такому вигляді він спостерігається й у народних піснях (“А ми просо сіяли” та ін.). У сучасній ліриці В.-д. набуває досить вишуканих форм: – Хіба то я? – То ти і я… – А може, то ми… – А може, то сніг… – То біла стіна… – Хіба то вечір? – То кохання… – То кохання… – То ти і я (М.
Саченко).