– Привіт!
– Привіт! Підеш сьогодні з нами кататися на велосипеді до парку?
– Я б залюбки та не можу! Справа в тому, що в мене сестричка захворіла. Зараз до аптеки поспішаю, за ліками.
А потім буду наглядати за нею, доки батьки з роботи повернуться.
– Дуже шкода! А що з сестрою?
– Мабуть, застудилася. В неї підвищилася температура та голова болить. Через те ще й настрій зіпсувався, то вона капризує весь час.
– Це дуже неприємні відчуття. Коли хворієш, весь світ не милий.
– Та не кажи. Недарма нам весь час кажуть
– Так, нажаль, ми часто байдуже ставимося до свого здоров’я. Коли здоровий, здається, що так воно й повинне бути, і буде завжди.
– От і я про це задумався. Сестричка в мене завжди була “кімнатною рослиною”. Погано холод переносить.
Зарядку робити не хоче, гартуватися теж. Треба буде самому зайнятися оздоровчими вправами та й її долучити. А то – які слабенькі стали, трохи похолодало на вулиці, одразу застуда.
– Правильно. А то весь час доведеться на ліках сидіти – хіба це здоров’я? Треба гуляти частіше на свіжому повітрі – це корисно.
Тож, якщо все ж звільнишся, приїжджай до парку кататися. Ми збираємося біля п’ятої години.
– Буду старатися!