ЧиВипадково те, що саме незадовго до смерті Пушкін звернувся до біблійних молитов, створивши вірш “Батьки пустельники…”? чи Передчував він смерть, або це було просто бажання зрілого поета ще раз звернутися до бога. Пушкіна із всіх молитов “розчулює” одна. І нею стала молитва, що читають “У дні сумні Великого поста”. Пост жадає від людини смиренності, слухняності, відмови від багатьох благ життя, милосердя й жалю до ближнього.
Це свого роду очищення перед всевидючим господнім оком.
Розмова людини з богом – святе таїнство,
Він турбується про свою душу, про те, щоб у ній не було “духу ледарства”, “любоначалия”, “марнослів’я”.
И навіть Пушкін вимовляє слово: “Дай!”. Потім проникливо, із хвилюванням волає до всевишнього:
Але дай мені зріти мої, про боже, прегрешенья,
Так брат мій від мене не прийме осужденья
Так, розглянути й визнати свої гріхи дано не кожному. Частіше людина схильний бачити гріхи інших.
Заключні рядки вірша
И дух смиренності, терпіння, любові
И цнотливість мені в серці оживи.
За цими словами – цілий мир, такі ємні поняття розкриваються перед читачем з миру поезії Пушкіна. Що таке, приміром, смиренність? У словнику С. И. Ожегова є тлумачення цього слова. Ми читаємо: “відсутність гордості, готовність підкоритися чужій волі”.
Але я сумніваюся, що саме про таку смиренність пише поет. Тут Мова йде про смиренність тільки перед богом.
А слову “терпіння” дано чотири тлумачення, з яких, на мою думку, підходить тільки одне. Це – переносити страждання, біль. Від себе хочу додати – заради високої, шляхетної мети.
Чому слово “цнотливість” Пушкін залишає в самому останньому рядку? Так тому, що воно коштує багатьох інших. Поняття “стругаючи моральна чистота” містить все те, про що поет пише раніше.
Тон оповідання вірша розміряний, молитовний. Розміреність оповідання досягається за рахунок віршованого розміру й чітко організованої рими. Пушкіна прибігає до улюбленої своєї будови вірша, пише ямбом, розташовуючи рим у суміжному порядку.
Добуток володіє цілим рядом художніх особливостей.
Приміром, лексика досить своєрідна. Ми побачимо достаток старослов’янізмів: “злітати, далеких, вуста, владыко, приховане”. Ці слова підсилюють урочистість загального тла.
Читаючи вірш “Батьки пустельники…”, робиш для себе маленькі “відкриття”. От, приміром, зрівняємо два слова: “любоначалие” і “любов”. Вони однокорінні, а виходить, є близькими за значенням.
Але при глибокому аналізі їх, знайшовши історичні джерела, переконуєшся, наскільки різні ці слова. “Любоначалие” несе негативний зміст, а “любов” – позитивний. Так, російська мова воістину гідна подиву, як гідно подиву вміння Пушкіна так віртуозно володіти їм.
Вірш можна розділити на дві значеннєві частини. Перша – міркування поета про те, що є багато молитов, з якими люди звертаються до бога.
Друга частина – молитва, вибрана поетом. Але й у ній можна виділити два початки. Поет волає до бога із проханням позбавити його душу від “гріхів”, а потім благає про “благодать” для свого серця.
Що стосується синтаксичної сторони добутку, то потрібно відзначити одну особливість. Ми побачимо всього два речення в складі вірша. Якщо заглянути в будь-яку молитву “Молитвослова”, можна відзначити, що вони складені в основному зі складних речень. І в цьому автор зберігає древню традицію, про творчість А. С. Пушкіна сказаний дуже багато голосних фраз і високих слів.
Але я вважаю, що цінність віршів великого поета в тім, що для кожної людини вони залишаються постійним супутником життя. До творчості Пушкіна ніколи не пізно звернутися, щоб знайти мудру й добру раду друга, повчитися “смиренності, терпінню, любові…”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)