Дівич-вечір (дівичник, вечоринки, дружини, пироги, заграваний, заводини) влаштовують напередодні весілля, він ніби символізує розставання та прощання з вільним життям. Такі вечори молоді влаштовують (окремо хлопці та дівчата) в оселях молодої та молодого або ж десь в іншому місці – у клубі чи кафе. Це обрядовий акт відокремлення наречених від нежонатої молоді.
На жаль, сьогодні це, як правило, прості розваги, й лише зрідка дівич-вечір у домі нареченої відзначається особливою ліричністю. Дівчата-подруги в’ють гільце: оздоблюють квітками,
За звичаєм, на долівці дівчата розстеляють біле полотно, на яке ставлять хлібну діжу, зверху кладуть подушку.
Наречена сідає на неї, після чого подруга розплітає їй косу, а дівчата прикрашають голову весільним вінком. Потім парубки й дівчата об’єднуються. Дружка чіпляє молодому вінок до шапки чи капелюха, саджає біля нареченої на кожух і накриває
Після цього молодих називають князем та княгинею, вони збирають “дружину” (“весільний поїзд”) та йдуть запрошувати рідню й сусідів на весілля.
Шкода, та взамін такого яскравого, видовищного обряду все частіше молоді обмежуються звичайнісінькими листівка-ми-запрошеннями.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)