До плеяди знаменитих німецьких казкарів ставиться й письменник-романтик Вільгельм Гауф (1802-1827). Син міністерського чиновника, зацькованого вюртембергским герцогом-самодуром, Гауф заради стипендії надходить у богословську семінарію, а потім, чекаючи пасторської посади, служить домашнім учителем у дворянській сім’ї
За неповних чотири роки літературної діяльності, що передчасно обірвалася, він встиг опублікувати книгу віршів, три романи, кілька коротких повістей і два томики “Альманаху казок” – на 1826 і 1827 роки. Третій, і останній
Ліберально настроєний молодий письменник не приховував своєї ворожості до феодальної сваволі й презирства до законослухняного бюргерства. Іносказання, натяки, сатиричні випади надавали його казкам злободенне звучання. Гауф відповідав на запити часу своєрідною інтерпретацією східної Теми й національних фольклорних сюжетів
Маленький Борошн, рятуючись від жорстокого монарха, проходить його держава від краю до краю за восьма година й потім вертається в ту ж країну, щоб помститися
Сучасники легко розшифрували політичний зміст гротеску: на початку XIX століття Англія завзято боролося з Наполеоном через вплив у Скандинавії й Північній Німеччині.
У казці “Холодне серце” Гауф викриває корисливість і пагубну владу золота. Зненацька розбагатівши, вугляр Петер Мунк перетворився в жорстокого злочинця, що ненавидить людей. “Краще задовольнятися малим, чим мати скарби й мати холодне серце” – повчає автор
Як сатирик Гауф досягає найбільшої сили в казці “Молодий англієць”. Ласі до всього закордонного чванливі бюргери, жителі одного з тих містечок, які “усе на одна особа”, дають себе одурачить приїжджому незнайомцеві, що видає дресировану мавпу за англійського джентльмена. Місцеві недоуки наслідують його грубуватим манерам, а дівиці на виданье без розуму від знатного іноземця. Вдобавок до всьому спритний містифікатор, зненацька покинувши містечко, залишає лист бургомістрові: “Я ставлю себе занадто високо, щоб разом з вами загрузнути у вічних плітках, засвоїти ваші дурні звички й безглузді вдачі. От чому я виховав собі в заступники молодого орангутанга, настільки вам що полюбились.
Будьте здорові й використайте в міру сил цей урок”. Сатира Гауфа, у загальному досить поверхнева й не зачіпала глибинних явищ громадського життя, незабаром втратила свою гостроту. Але нестаріюча життєва мораль, уплетена в цікаві сюжети, багатство фантазії, чудесні перетворення – все краще, що є в його казках, залишилося дітям
Екзотика “Тисячі й однієї ночі” запалювала уяву Гауфа так само, як і німецькі середньовічні легенди. Джерела його задумів і в казковому германському фольклорі. Поряд із чарівною фантастикою ми знаходимо в збірниках Гауфа історії без усяких чудес, де герої переживають незвичайні пригоди на умовно змальованому побутовому тлі, “арабському” або німецькому. Казки такого типу Гауф називав новелами. “Я думаю,- писав він у другому “Альманасі”,- треба робити відоме розходження між казкою й тими оповіданнями, які у звичайному житті звуться новелами…
Але, в остаточному підсумку, зачарування казки й новели виникає з одного основного джерела: нам доводиться співпереживати щось своєрідне, незвичайне. У казках це незвичайне полягає у втручанні чудесного й чарівного в повсякденне життя людини; у новелах же все трапляється, щоправда, за природними законами, але разюче незвичайним образом”. Особливо ретельно Гауф працював над композицією казкових збірників. Кожний із трьох “Альманахів” являє собою самостійне художнє ціле.
Автор досягає цього за допомогою розповсюдженого прийому – так званого “обрамленого оповідання”.
У першому циклі “Караван” казки розповідають один одному на привалах купці, що роблять перехід через пустелю. У другому циклі “Олександрійський шейх і його невільники” шейх милостиво вислухує дивні історії невільників, не втрачаючи надії знайти слід свого зниклого сина. У третьому циклі “Харчевня в Шпессарте” оповідачами є подорожани, що зупинилися на нічліг у харчевні. Після кожного оповідання слухачі обмінюються репліками, і в такий спосіб одна тема непомітно випливає з іншої.
Розрізнені казки не тільки з’єднуються за допомогою епізодів, що обрамляють, у закінчений цикл, але й саме “обрамлення” перетворюється в самостійну новелу, вкраплену епізод за епізодом,- у зачині, між казками й у фіналі. Усього в “Альманахи” Гауфа ввійшло тринадцять казок і три новели, що обрамляють
Некваплива, мало-мало архаизованная мовлення добре передає й барвистість східної оповідальної манери, і стародавній стиль середньовічних легенд. Позитивні персонажі, як і подобаем героям казок, відрізняються хоробрістю, шляхетністю, спритністю, розсудливістю. Прекрасні людські якості допомагають їм із честю витримати будь-яке фантастично важке випробування й здобути перемогу в життєвій боротьбі. При цьому автор не вдасться в дидактику: мораль випливає із самого сюжету
У російському перекладі казки Гауфа стали з’являтися з 1840-х років. Частіше інших видаються окремими книжками “Оповідання про каліфа-лелеку”, “Оповідання про Маленький Борошні”, “Карлик Ніс”, “Холодне серце”. Іноді кілька казок поєднуються в сборнички (у перекладі й обробці під ред. А. Тихонова; у перекладі й обробці М. Салье).
У більше повних збірниках (для середнього віку) зберігаються всі три цикли з новелами, що обрамляють. Застарілі переклади поступово обновляються. Наприклад, “Холодне серце” переказав Ю. Коринец [1970], “Каліф-лелека” перевела А. Любарская [1973], і др.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)