Дія роману відбувається на початку 1850-х рр. у США. Відкривається він розмовою “доброго” плантатора Шелби з работоргівцем Гейли, якому він хоче продати свого кращого негра дядька Тома на сплату боргів. Просторікуючи про гуманізм, що розуміє досить своєрідно, Гейли виражає точку зору багатьох работоргівців: не треба, думає він, продавати дитину на очах у матері, щоб не було зайвих сліз і, таким чином, не псувався товар.
Не коштує також сильно їх пороти, але й носитися особливо не коштує – “доброта їм боком виходить”. На додачу до
Чоловік Элизи Джордж Гаррис – раб сусіднього плантатора. Колись він працював на фабриці, де дуже добре себе зарекомендував, але хазяїн не побажав терпіти незалежності негра й поставив його на найважчу роботу. Двоє дітей Элизи й Джорджа вмерли в дитинстві, тому Элиза особливо прив’язана до свого маляти
У той же день Джордж приходить до Элизе й повідомляє їй про свій намір бігти в Канаду, оскільки хазяїн змушує його женитися на іншій, хоча їх з Элизой вінчав священик
Підписавши купчі на Тома й Гарри, містер Шелби розповідає
Про втечу стає відомо тільки ранком. За втікачкою організована погоня, але їй вдається по крижинах перебратися в штат Огайо, де рабство заборонене
Упустивший утікачку Гейли випадково зустрічає Тома Локкера і його супутника по імені Мэркс, мисливців за випадними рабами, які погоджуються йому допомогти
Элиза попадає в будинок сенатора Бэрда, що не розділяє ідей работоргівлі й допомагає їй сховатися в надійних людей
Тим часом Гейли відвозить Тома з маєтку Шелби, закувавши його в кайдани. Старший син хазяїв Джордж дає Тому на пам’ять срібний долар і клянеться, що, коли виросте, не буде не продавати, не купувати рабів
Приїхавши в місто, Гейли купує на аукціоні ще кілька рабів, розлучаючи дітей з матерями. Потім негрів вантажать на пароплав – їх потрібно переправити в південні штати. Закованих у кайдани рабів везуть на нижній палубі, а на верхній привільно їдуть білі, міркуючи про работоргівлю. Одні вважають, що неграм на плантаціях живеться краще, ніж на волі, інші думають, що найстрашніше в рабстві – “наруга над людськими почуттями, прихильностями”, треті впевнені, що сам бог судив африканцям бути рабами й задовольнятися своїм положенням
Під час однієї зі стоянок Гейли вертається з молодою негритянкою, що няньчить десятимісячного маляти. Він відразу продає дитину за 45 доларів, і його тайкома забирають у матері. У розпачі та кидається вводу.
На тім же пароплаві подорожує богатий і знатний джентльмен з Нового Орлеана по імені Сен-Клер із шестирічною дочкою й літньою родичкою. “Том з інтересом спостерігав за дівчинкою, тому що негри із властивої ним добротою й вразливістю завжди тягнуться до всього чистого, дитячому”. Якось дівчинка, перегнувшись через борт, падає у воду, і Том рятує її. Вдячний батько купує Тома в Гейли.
Огюстен Сен-Клер, син богатого луизианского плантатора, вертається додому, у Новий Орлеан. Літня родичка – його кузина мисс Офелия, втілення точності й порядку. Основний життєвий принцип її – почуття боргу. У будинку Огюстена вона стане керувати господарством, тому що дружина кузена слабка здоров’ям
Дружина Сен-Клера Марі виявляється химерною, егоїстичною істотою, що схвалює рабство. У Сен-Клера відношення до рабства чисто прагматичне – він розуміє, що його не викоріниш, поки білим воно вигідно. Дивлячись на Офелию, він відзначає двоїсте відношення до негрів жителів півночі: “Ви ставитеся до них із бридливістю і в той же час заступаєтеся за них”.
Тим часом Элиза й Джордж, укриті громадою квакерів, готуються бігти в Канаду. Разом з ними їде негр Джим. Він уже давно живе в Канаді, але вернувся в США, щоб забрати із собою стару матінку
Раптово вони довідаються, що за ними організована погоня, у якій беруть участь Том Локкер, двоє поліцейських і місцевий набрід. Під час перестрілки Джордж ранить Тома Локкера. Спільники кидають його, а втікачі підбирають і відвозять у будинок, де за ним організований гарний відхід
Дія знову переноситься в будинок Сен-Кдеров. Його мешканці напружено обговорюють проблему рабства. Опостен засуджує рабство, але не може протистояти йому поодинці.
Щоб щогодини не зіштовхуватися з найбільш грубими його проявами, він відмовився від володіння плантацією. Він упевнений, що зрештою негри, як і народні маси в усьому світі, самі завоюють собі волю
Один раз він приводить у подарунок Офелии негритянку років восьми по імені Топси, що колишній хазяїн по-звірячому бив. Дівчинка виявляється дуже тямущою. Вона описується як пустуха й злодійка, але добра й чуйна вдуше.
Проходить два роки. З’ясовується, що дочка Сен-Клера Евангелина (скорочено Ева) страждає сухотою. Це дуже ніжна й чуйна дівчинка. Її мрія – відпустити всіх негрів на волю й дати їм утворення. Але найбільше вона привязивается до дядька Тому
Якось, розмовляючи з отпом, вона говорить йому, що незабаром умре, і просить після її смерті відпустити дядька Тома на волю. Сен-Клер обіцяє їй це, але його обіцянці не призначено здійснитися: незабаром після смерті дочки він трагічно гине в п’яній бійці. Добре хоч мисс Офелии вдається одержати від нього дарчу на Топси.
Після смерті Сен-Клера справи бере у свої руки деспотична Марі. Ока збирається продати будинок і всіх рабів чоловіка й виїхати на батьківську плантацію. Для Тома це означає вічне рабство. Господарка й чути не хоче, щоб йому, на виконання волі її покійної дочки, дали волю, і разом з іншими неграми відправляє його в невільничий барак, де збирають партію негрів для аукціону
Невільничий барак – те ж, що торговельний склад: перед ним як зразки товару виставлено трохи негрів, жінок і чоловіків. Важко описати страждання негрів перед аукціоном – вони морально готуються до того, що їх розлучать із сім’ями, відірвуть від звичної, знайомій обстановки, віддадуть у руки злих людей. “Одним з найстрашніших обставин, пов’язаних з рабствам, явобитателей маєтку, включаючи Легри, марновірний страх. У спробі з’ясувати, куди поділися Касси з Эммелиной, він наказує своїм підручним побити Тома. Ті досить ретельно виконують наказ
Раптово в маєток приїжджає Джордж Шелби, що чудом розшукав дядька Тома, але не може відвезти негра із собою – той умирає в нього на руках. На могилі Тома Джордж, що після смерті батька став власником маєтку, клянеться, що в нього ніколи не буде рабів
Скориставшись ситуацією, Касси й Эммелина біжать із горища. На пароплаві вони знайомлять із Джорджем Шелби і якоїсь мадам де Ту, котра подорожує з дочкою. З’ясовується, що вона сестра Джорджа Гарриса. Молодий Шелби починає розповідати їй про долю Джорджа, і випадково почула їхня розмова Касси розуміє, що його дружина Элиза – неї дочка
Разом з мадам де Ту Касси відправляється в Канаду, де й знаходить дочку. По зрілому міркуванні сім’я, що возз’єдналася, вирішує переїхати у Францію. На пароплаві Эммелина виходить заміж за 1-го помічника капітана
У Франції Джордж Гаррис одержує гарне утворення й переїжджає в Ліберію, що вважає свій батьківщиною. Мадам де Ту знаходить сина Касси, що теж збирається Вафрику.
Довідавшись про кончину чоловіка, тіточка Хлоя, що спеціально відправилася на заробітки, щоб викупити його, не знаходить собі місця від горя, а Джордж Шелби виконує клятву, дану на могилі дядька Тома, і дає вільну всім своїм рабиням
Е. Б. Туева
(2 votes, average: 4.00 out of 5)