Англійський письменник В. Скотт народився у Шотландії і ще з дитинства захоплювався минулим своєї вітчизни, легендами й народними переказами про військові подвиги та жорстоку родову помсту, кривавий розбрат.
Починаючи писати кожний роман, письменник старанно й уважно вивчав історичні документи, пам’ятки, костюми й звичаї, бо вважав, що для створення справжнього історичного твору потрібна насамперед точність і правдивість. Одним із найкращих його історичних романів є “Айвенго”, створений 1820 року.
Твір переносить нас у середньовічну
Проте ускладнений він ще й національним конфліктом, оскільки корінне населення країни – сакси – ще й тепер, коли минуло вже
Зі сторінок роману постає Англія, охоплена одночасно національним розбратом, політичними міжусобицями й соціальним протестом простих трудівників. Країна, у якій ще немає ні єдиної нації, ні єдиної спільної мови, ані міцної державної системи. Міцною цивілізованою державою Англії ще тільки доведеться стати.
У романі автор подає реально існуючі історичні персонажі (Річард Левове Серце, принц Джон) з вигаданими героями, яких письменник змалював з особливою теплотою і любов’ю. Ми не можемо не захоплюватися чесним, мужнім, шляхетним лицарем Айвенго, красою, ніжністю й вірністю леді Ровени, розумною й гарною, сповненою людської гідності Ребеккою. Приваблює нас і гордий Седрик Ротервудський, що не залишає надії скинути чужоземну владу й відродити колишню могутність саксів.
Разом із тим авторові прекрасно вдалося показати негативних персонажів роману, наприклад норманських баронів. Це пихаті, нахабні люди, для яких не існують ні закони, ні мораль, особливо у тих випадках, коли йдеться про задоволення їхніх особистих вигод. Але найкраще, мабуть, письменнику вдалося зобразити образ лицаря ордену храмовників Бріана де Буагельберга. Це честолюбна людина, що прагне влади. Для нього і релігія, і лицарський орден, і люди – лише засоби для досягнення особистої мети.
Він навіть любити по-людськи не вміє: кохану дівчину, Ребекку, ледве не доводить до загибелі.
Особливо яскраво змалював В. Скотт у своєму романі короля Річарда Левове Серце. Він сміливий, мужній, відчайдушний, справжній лицар. Чудово почуває себе у будь-якому оточенні: чи спілкується з простим народом, чи з особами з вищого суспільства. У романі він виступає як виразник інтересів не лише феодальних баронів-норманів, а й корінного населення Англії – саксів, найголовніше – народу. Проте, йдучи за історичною правдою, письменник зауважує, що Річард здійснював “блискучі, але непотрібні подвиги”.
Слава мужнього воїна була для нього дорожчою за славу мудрого правителя, тому він і не здійснив “ніяких плодотворних діянь”. Такий у трактуванні Скотта образ короля Річарда Левове Серце.
Автор роману дає читачеві зрозуміти, що життя окремих людей – це лише частка загального народного життя.
“Коли ми читаємо історичний роман Вальтера Скотта, то ми ніби стаємо сучасниками епохи, громадянами країни, у якій відбувається дія роману”, – писав В. Г. Бєлінський. Із цими словами критика важко не погодитися.
В. Скотт побачив в історії рух, боротьбу, перемогу прогресивних сил, що й вдалося йому яскраво й правдиво зобразити у своєму романі “Айвенго”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)