Естетику Толстого критик протиставляє естетики й культурі міста, прибічником і пропагандистом що у якійсь мірі був сам (і це означає тому, що у насправді він протиставляв у своїй естетичної системі й не так класи, скільки життєві уклади). Стиль письменника – “спокійний, неквапливий, ощадливий, але з скупий, не аскетичний, м’язистий”, й у сенсі він повна протилежність Достоєвському, який належить разночинно-городской культурі. Щось біблійне, гомеровское відчувається Троцькому в толстовської зображальності.
Примітно, що, то, можливо,
Крім видатного художнього дару Троцький цінує в Товстому “дорогоцінний талант морального обурення”, то “непохитне моральної мужності”, яка змусила його розірвати зі “лицемірною церквою”, суспільством, державою і “прирекло його за повна самота серед численних шанувальників”. Природно, висловлені становища не означають, що Троцький приймає вчення Толстого, його апеляцію до внеи-сторическим моральним категоріям, його нерозуміння і незгоду з “відкритими” марксизмом закономірностями історичної життя. Але він твердо заявляє від імені тих, хто переслідує “революційні мети” і сповідує “філософію революційного перевороту”: “Не засудимо” цього письменника, – а навпаки, “завжди пам’ятаймо його”.
Критика хіба що заспокоює думку, що Толстого осудить сама історія, “отказывающая то розумінні її революційних шляхів”. Але, з погляду критика-марксиста, трагедія митця і мислителя полягатиме у цьому, що його ім’я та її вчення буде використано найрізноманітнішими течіями епохи. За нього схопляться і ліберали, і консерватори – але це означатиме, що його аморфно, позбавлене ідейного стрижня! І це у власних очах марксиста найстрашніший гріх.
Щоб чи хоч якось пом’якшити свій вирок, Троцький кілька разів протягом статті згадує про неприйнятті Толстим всіх форм й ідей лібералізму.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)