За всі часи і у всіх народів найбільшою святинею вважався хліб. Коли його не ставало – приходило лихо. Недаремно людина, творячи щоденну молитву, просить Бога: “Хліб наш насущний дай нам сьогодні”. Згадаймо Малайку – героїню повісті М. М. Коцюбинського “Fata Morgana”. Свою долю вона пов’язує з землею, яка дає хліб.
Найзаповітніше її бажання – мати свою ниву.
Ота святість, пошана до хліба передавалися з покоління в покоління. Батьки влаштовували навіть посвячення дітей у женці. А як хотілося Михайликові, героєві повісті М.
Батько й мати пильно придивляються, як жне хлопець, і дають поради: “Більше, більше нагинай стебло, щоб не порізатись”.
І тільки той, хто сам попрацює в полі, може по-справжньому оцінити хліб. Як добре сказав про працю хлібороба М. Г. Рильський :
Яке Це славне слово – хлібороб,
Що жартома ще звуть і гречкосієм!
До слів найкращих я вписав його б,
До тих,
Зернина… Яка вона маленька! А як багато хліборобам потрібно докласти сил, щоб виростити її. Виходять на поле трактори, і вздовж лану лягають рівні чорні скиби зораної землі. Потім висівають у пухкий грунт добірне насіння.
А тоді настане нора надій і чекань. Як зійде? Як ростиме? Чи не виляже? І ось вже колоситься нива, розливається золотом на сонці.
Виходять у поле комбайни, і йде велика битва за хліб для народу.
Батько Василя Сухомлинського, відомого українського педагога, писав:
“Коли я підріс, моя мати передала мені запашну хлібину в полотняній торбині, а поряд лежав батьків лист: “Не забувай, сину, про хліб насущний, пам’ятай, хто ти, звідки вийшов, пам’ятай, як важко дістається цей хліб”.
Та нехай над землею година
Чи негода лютує і рве –
Вічна мудрість простої людини
В паляниці звичайній живе.
(В. Симоненко)
Хай завжди хліб – совість наша – буде в хаті, лежатиме, прикрашений рушником, свіжий і святий. І найпершою молитвою нашою буде прохання, щоб він був завжди на нашому столі, щоб не черствів. Бо, як каже народ, коли черствіє хліб, то черствіють душі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)