Василь Биків – автор багатьох добутків про Велику Вітчизняну війну. Звернемося до повісті “Знак лиха”, написаної в 1983 році. Автор показує невеликий хутір Яхимовщина, на якому й буде відбуватися дія. Прекрасна Природа, немудре коло турбот Степаниди – це моральні джерела її майбутнього подвигу
“У мирне життя вторгається страшне слово – Війна. Німці швидко наступають”, залишаючи героям повести зовсім мало часу на міркування. І все-таки Петрок не може позбутися від думки: “Що чекати від німців?
” Слабкий і податливий,
Ми перед ними провини не маємо. А коли до них гарним-гарній-по^-гарному, те, може, і вони… Не з’їдять, може…” Однак надії Петрока, що “війна пройде стороною”, не збуваються
Під час випробувань є тільки два шляхи: за або проти. Третього не дано. Незабаром після приходу німців місцеві поліцаї проводять першу “бойову операцію”, вимагають у Петрока й Степаниди горілки.
Петрок готовий
Вона їх “не боїться, тому що нехтує й ненавидить”. Проходить якийсь час, і на хуторі поселяється ціла німецька команда. Окупанти не вважають за людей хазяїв Яхимовщины, безжалісно б’ють через дурницю Степаниду. Петрок же безмовно виконує розпорядження
А в Степаниді зріють відразу два почуття: глухий внутрішній протест і передчуття великого лиха. Жінка не боїться нанести ворогам безпосередня втрата, вона тайкома кидає в колодязь німецьку гвинтівку. Множаться злочини німців і поліцаїв, і от навіть миролюбний Петрок піднімається до своєрідного протесту, до думки, що фашисти – звірі. Тим більше, що Степанида не покоряється катам
Вона ретельно готується до проведення збройної акції проти німців. Життя героїні обпалене вогнем високої жертовності. Рятуючись від ворогів, Степанида сама підпалює власний хутір, свій звичний і устояний мир і гине у вогні.
Примітна остання фраза повести про бомбу, приготовленою Степанидою… “Але бомба чекала своєї години…
” У повісті “Знак лиха” показаний героїзм простих людей під час Великої Вітчизняної війни. До бунту піднімається не тільки Степанида, що до війни відрізнялася правдолюбним і мужнім характером, незалежністю, але навіть мягкохарактерный Петрок. Ці звичайні сільські люди сходять на своєрідну моральну Голгофу. І висота їхнього подвигу – це висота подвигу всіх людей, що одержали над ворогом таку важку, але необхідну перемогу
Вона дісталася народу й країні дуже Дорогою ціною. У Василя Быкова немає жодного добутку із благополучним кінцем – під час війни не може бути благополуччя одних за рахунок інших. І письменник це прекрасно розуміє
Такий
(2 votes, average: 2.50 out of 5)