У рік 6611 (1103). Вклав Бог у серце князям росіянином, Святополку й Володимирові, і зібралися на раду в Долобське. І сіл Святополк із дружиною своею, а Володимир зі своею в одному наметі. І стала радитися дружина Святополкова й говорити, що “не годиться нині, навесні, іти, погубимо смердів і ріллю їх”. І ськазав Володимир: “Дивно мені, дружина, що коней жалуєте, якими орють; а чому не подумаєте про те, що от почне орати смерд і, приїхавши, половчанин застрелить його стрелою, а кінь його забере, а в Село його приїхавши, візьме дружину його, і дітей
І послали до Олега й Давида (Святославичам), говорячи: “Пойдемте на половців, так будемо або живі, або мертві”. І послухав Давид, а Олег не захотів, ськазавши причину: “Нездоровий”.
Владимир же, попрощавшись із братом своїм, пішов у Переяславль, а Святополк за ним, И Давид Святославич, і Давид Всеславич, і Мстислав, Ігорів онук, В’ячеслав Ярополчич, Ярополк Володимирович. І пішли
Половці ж, почувши, що йде русь, зібралися без ліку багато й стали радитися. І ськазав Урусоба: “Попросимо миру в русі, тому що міцно вони будуть битися з нами, тому що багато зла створили ми російській землі”. І ськазали Урусобе молоді: “Ти боїшся русі, але ми не боїмося. Перебивши цих, підемо в землю їх і заволодіємо містами їх, і хто позбавить їх від нас?”
…І пішли полки як ліс, кінця їм не було видно, і русь пішла проти них. І великий Бог вклав жах великий у половців, і страх напав на них і трепет від імені російських воїнів, і заціпнули самі, і в коней їх не було швидкості в ногах. Наші ж з веселощами на конях і піші пішли за ними. Половці ж, побачивши, як кинулися на них росіяни, не дійшовши, побігли перед російськими полками. Наші ж погналися, рубаючи їх.
У день 4-го квітня зробив Бог велике спасенье, а на ворогів наших дав нам перемогу велику. І вбили отут у бої двадцять князів: Урусобу, Кчия, Арсланапу, Китанопу, Кумана, Асупа, Куртка, Ченегрепую Сурьбаря й інших князів їх, а Белдюзя захопили.
Після того селі брати радитися, перемігши ворогів своїх, і привели Белдюзя до Святополка, і став Белдюзь пропонувати за себе золото, і срібло, і коней, і худоба. Святополк же послав його до Володимира. І коли він прийшов, почав запитувати його Володимира: “Знай, це клятва захопила вас! Тому що ськільки разів, давши кляятву, ви все-таки воювали Російську землю?
Чому не вчив ти синів своїх і рід свій не порушувати клятви, але проливати кров християнську? Так буде кров твоя на голові твоєї!” І повелів убити його, і так розрубили його на частині
…взяли тоді худоба, і овець, і коней, і верблюдів, і вежі з видобутком і із челяддю, і захопили печенігів і торков з вежами. І повернулися на Русь із полоном великим, і зі славою, і з победою великою.
(Повість минулих літ. Текст розбитий нами на абзаци.)
Великий похід у Половецький степ
ПВЛ. С. 269, 271.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)