[1016 р.] Святополк, довідавшись про те, зібрав також численне військо, призвав печенігів і на берегах Дніпра, у Любеча, зійшовся з Ярославом. Довго стояли вони друг проти друга без усякої дії, не сміючи у виді ворога переправлятися чрез глибоку ріку, що була між ними. Уже наступила осінь…
Нарешті воєвода Святополков образливими й грубими глузуваннями вивів новгородцев з терпіння. Він їздив берегом і кричав їм: “Навіщо ви прийшли сюди з кульгавим Князем своїм? (Тому що Ярослав мав від природи цей недолік.) Ваша справа теслювати, а не боротися”.
Один з вельмож Святополкових був згідно з Ярославом і ручався йому за успіх нічного швидкого нападу.
Тим часом як Святополк, нітрохи не побоюючись ворогів, пив із дружиною, воїни князя Новгородського до світла переїхали чрез Дніпро, відіпхнули човна від берега, бажаючи перемогти або вмерти, і напали на безтурботних киян, обв’язавши собі голови хустками, щоб розрізняти своїх і ворогів. Святополк оборонявся хоробро; але печеніги, відділені від його стану озером, не могли дозріти
Перший увійшов з торжеством у Київ ; нагородив щедро своїх мужніх воїнів – давши кожному чиновникові й новгородцу 10 гривень, а іншим по гривні – і, сподіваючись княжити мирно, відпустив їх у доми.
(З “Історії держави Російського”)